Рейд у вічність

Рейд у вічність

Книга є збіркою документів із Державного архіву СБУ, переважно анкет засуджених до розстрілу козаків і старшин, які у листопаді 1921 р. під проводом генерала-хорунжого Армії УНР Юрка Тютюнника здійснювали Другий Зимовий похід. Ці анкети та інші документи повертають імена воїнів Української Народної Республіки, людей різних національностей, які задля України були готові віддати свої молоді життя.
Розрахована на істориків, краєзнавців, викладачів, студентів, власне, на всіх, кому не байдужа доля українського народу.

Рейд у вічність

Присв'ячуємо козакам і старшинам Армії УНР,
які до кінця сповнили свій обов'язок перед Батьківщиною.

Вони воліли смерті під українським сонцем

12 березня 1921 р. Головний Отаман військ УНР і начальник штабу Юрко Тютюнник видали наказ №1 "По Повстанським військам Української Народної Республіки", в якому закликали український народ "до останнього рішучого бою". В наказі стверджувалося, що коли підготовча праця закінчиться, "виданий буде наказ про повстання, де буде сказано, що й кому треба робить, а поки треба готуватися до бою і не робити "ні одного неорганізованого вибуху" 1.
Спочатку планувалося розпочати повстання 1 травня, використавши для цього першотравневі демонстрації, які мали очолити організовані українські підпільники, потім час виступу був перенесений на 1 червня, потім - на жнива 1921 року. Юрко Тютюнник намагався пришвидшити час всенародного виступу, але Петлюра - під тиском Польського генерального штабу, який вів подвійну гру, - відтягував прийняття рішення. Жнива, коли окупант брутально забирав у селянина набуток його річної праці, були чудовим часом для повстання. Обідраного до нитки селянина на повстання підняти було надзвичайно легко. Та Петлюра, залежний від волі своїх польських союзників, знову відклав дату початку повстання.
Більшовики ж перейшли у наступ: влітку 1921 року багато повстанських загонів були розбиті, розкрита була й не одна підпільна організація, у липні 1921 року зазнав тяжких втрат і Холодний Яр, болючих ударів зазнали повстанці Поділля та інших країв України. Капітулював начальник Другої (Північної) групи Мордалевич, повірили в так звану амністію десятки отаманів, десятки загинули у боях… А Повстансько-партизанський штаб закликав готуватися до боротьби і не піднімати "дрібних повстань".
Заклики не піднімати "дрібних повстань" фактично стали закликом не піднімати повстань взагалі, тобто стали в пригоді окупантам.
Тим часом минув вересень. Відсвяткували вже й Покрову… Наближався листопад.
Обставини, серед яких розпочинався Другий Зимовий похід УПА під проводом Юрка Тютюнника нічого доброго не віщували. По-перше, насувалася зима, по-друге, партизанський рух в Україні різко пішов на спад - навіть вцілілі повстанські загони напередодні холодів саморозпускалися. По-третє, всі три групи Української повстанської армії (Волинська, Подільська і Бесарабська) не були як слід забезпечені: не вистачало зброї, набоїв, амуніції, не було коней, зимового одягу та взуття. "Все було за тим, щоб рейд (в окуповану більшовиками Україну) відкласти", - зазначав генерал-полковник УНР Олександр Вишнівський 2. Та ейфорія повернення в Україну, пам'ять про Зимовий похід 1919 - 1920 років, який починався в не менш драматичних умовах, а завершився переможно, й бажання рішуче порвати з жахливою дійсністю польських таборів для інтернованих кликали козаків і старшин у смертельну, хоч й обнадійливу дорогу.
Дехто з учасників походу, наприклад старшина Кузьма Кузь, розуміли, що обеззброєні та обідрані частини висилаються на вірну смерть. Та коли він "мав відвагу сказати правду у вічі", правду, яку ніхто не хотів чути, на нього накинулись, як на зрадника і боягуза 3. І він, присоромлений, мусив, щоб зберегти свою честь, йти на вірну загибель.
Цей смертельний рейд могли зупинити лише дві людини: Симон Петлюра та Юрко Тютюнник. Але дезорієнтовані оптимістичними повідомленнями про готовність українського народу до широкого повстання на великій Україні, Петлюра і Тютюнник не перенесли цього походу на більш сприятливий час - бо вірили, що поява Української повстанської армії навіть пізньої осені призведе до всенародного повстання, яке змете окупаційний режим.
Напередодні переходу польсько-совєтського кордону, на початку листопада 1921 року, Юрко Тютюнник переконував козаків, що "ми йдемо на Україну наводити порядок і що там вже ніякої влади немає" 4.
Оптимізм, який запанував у частинах Української повстанської армії, демонструє й звернення командира групи особливого призначення Михайла Палія до українського народу від 25 жовтня 1921 року: "Старайтесь на протязі одної доби покінчити з самим головним завданням… Вам йдуть на поміч всі повстанчі організації з Збруча до Дону… Несем вам поміч, а комуністам і чекістам неминучу смерть…"
Та народ, який на думку українського командування, "не зрікся надії здобути собі волю" (звернення "Головного Повстанського Командування" від 25 жовтня 1921 р. "Громадяни України!") 5, застрашений безпрецедентним червоним терором, холонув у жорстоких пазурях більшовицького окупанта. "Одностайний збройний виступ" 6 виявився черговою ілюзією, яка призвела до масакри найкращих.
Але настрій напередодні листопадового апокаліпсису був чудовий: козаки і старшини вертались в Україну з найсвятішою метою - визволити Батьківщину, дати свободу своєму народові. У козаків від радості світилися очі. Особливо у тих, хто тримав у руках зброю. Але цього щастя була позбавлена більшість - поляки в дорогу дали лише чотириста, переважно зіпсованих рушниць.
"Був прекрасний приморозний осінній ранок, - згадував полковник Роман Сушко, командир однієї з повстанських бригад. - Сонце світило нам в очі, немов вітало ясно й радісно наші перші кроки по рідній землі. Всі звернули на це увагу. По колоні пронеслося: "Яке ясне українське сонце! Слава українському сонцю!" Всіма опанувала загальна радість. Колона прискорила кроки… Полковник Отмарштайн (начальник штабу Української повстанської армії) п'янів від радості…" 7
Другий Зимовий похід розпочався успішно і для відділу генерала Нельговського, і для Подільської групи Михайла Палія, і для Волинської групи Юрка Тютюнника. Перші перемоги над червоними відділами і повстання селян в Олевську, творення нових партизанських відділів у Кам'янець-Подільському повіті, активізація загонів Струка та Орлика, розгубленність, а то й паніка серед червоних, наснажували, стверджували віру у непереможність командарма Юрка Тютюнника - героя і вождя успішного Першого Зимового походу Армії УНР.
Та настало 17 листопада - день трагічного бою під селом Малі Минькі Овчуцького повіту, в якому Волинська група генерала-хорунжого Юрка Тютюнника зазнала нищівної поразки. За даними більшовиків у цьому бою загинуло понад чотириста козаків, до полону потрапило 537 чоловік, в тому числі і поранені. 83 особи були направлені для допиту у Київ, частина померла від ран, а триста п'ятдесят дев'ять осіб присудили до розстрілу.
А Міністерство закордонних справ (канцелярія відділу преси) 20 листопада у листі ч. 1156 поширювало фантастичні інформації:
"Повстання почалося в ніч на 25 жовтня в різних пунктах прикордонних місцевостей… До цієї пори постання йде правильно і нормально… Шляхи до Києва в руках повстанців... Є відомості ще не перевірені, що повстання почалося і на Лівобережжі, загрожуючи таким чином Києву з другого боку… Населення, особливо селяни дають людей охотників, коней, споживчі продукти, одяг і таке инше. Досить сказати, що на протязі кількох годин невеликий відділ генерала Тютюнника збільшився до 30 000 тисяч чоловік. На півдні України німецькі колоністи прислали делегацію до Гол. Пов. Командування, заявивши що вони можуть дати до 40 тисяч озброєних і одягнених вояків з командним складом… Загальний вигляд сил повстання значно перебільшує постання, що було проти Гетьмана в 1918 році. Щодо большевицької влади і Червоної Армії, то серед них сильне занепокоєння і дезорганізація. По відомостям багато частин переходило на бік повстанців. Дезерція в Червоній Армії велика… Вся Україна об'явлена на воєнному стані. А Київ в стані облоги… По відомостям, ще не перевіреним, за наказом Троцького червоні війська повинні одійти за Дніпро. Очевидно, не багатьом червоним частинам вдасться перебратися на Лівобережжя… Червоної Армії - боятися не треба… Міністр Закордонних Справ А. Ніковський…" 8
Все це було написане, повторюю, 20 листопада, коли катастрофа під Малими Миньками вже сталася. Більше того, 19 листопада до Польщі повернулись вже недобитки Волинської групи на чолі з Юрком Тютюнником, який попри клятьбу, що ніколи не кине козаків, кинув їх на полі смертельної січі під Малими Миньками…
На цьому полі перетнулася стежка Кузьми Кузя, який мав сміливість напередодні рейду попередити про смертельну небезпеку, і підполковника Х., який кричав тоді на старшинському зібранні: "Ви - трус, ви - большевик". Поранений підполковник Х. безпомічно стогнав і благав про допомогу: "Братчику, не лишайте мене". І старшина Кузь врятував підполковника Х. - тепер вже не хвацького вояка, а безпомічного інваліда 9.
Загалом козаки і старшини на полі свого останнього бою вели мужньо. Цитую свідчення учасника бою хорунжого 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Спартака:
"17 листопада 1921 року, коли отряд відпочивав в деревні Малі Миньки, большевицька кіннота наскочила на деревню і мала окружити і захопити отряд. Частина обозу вийшла із села, а частина була перерізана большевицькою кіннотою. Частина большевицької кінноти кинулась вліво, щоб обійти с допо... частину обозу, котра встигла вискочить із села, але, наткнувшись на незамерзлу ще річку, почала вернути назад. В цей час люди отряду сгруповались під командою полковника Гаєвського і, відбиваючи кінноту до того часу, поки були набої і поки при лаві був полковник Гаєвський, котрий, напевно, врешті, був забитий.
Коли лава лишилась без набоїв, козаки все таки відбивались ще бомбами. Багато козаків та старшин (більшість старшини), не бажаючи дістатись неволі, забивали себе, навіть взривали гранатами. Пам'ятаю добре хорунжого Сікорського з гарматної бригади 3 дивізії, котрий покінчив з собою, взірвавши гранату; начальник постачання Хоха теж взірвав гранату і цим покінчив із собою" 10.
Інший учасник бою, гарматний сотник 6 бригади 6-ї дивізії старшина Р., дає таку ж оцінку події: "Умирали козаки, - свідчив він, - як належе, посилаючи прокляття комуністам і зайдам чужинцям, де-які співали: "Ще невмерла Україна". Пощади просило мало, були випадки, коли козаки під час бою сами себе забивали останньою кулею, розстрілявши по ворогові всі набої" 11.
"Большевицька кіннота, - продовжував хорунжий Спартак, - наскочила уже вплотную і стала рубати передніх. Большевицькі кулемети на тачанках під'їхали близько і, бачучи, що ми вже не маємо чим відбиватись, строчила по нас з кулеметів. Кіннота оточила село уже з усіх боків і тікати вже було нікуди. Серед нас було багато поранених та забитих, все перемішалось, кіннота большевицька рубала наших полонених, коли під'їхав Котовський і заборонив рубати, а начав брати в полон. Кіннота зібрала всіх живих в одну кучу, а ранені ще лишилися на полі, декотрі з них були добиті большевиками.
Це продовжувалось до годин 2-х ночі. На другий день годині о 2 дня нас вивели на двір, построїли по два, явився Котовський і Гаркавий.
Котовський заявив, що, хто служив в червоній армії - вийшли в перед. Вийшла більша половина. Цих знов построїли по два і стали перевіряти коли і в яких частинах вони служили. Були такі, що мали документи про службу в большевицькій армії і показували ці документи, але ж коли вони відповідали Котовському на українській мові, то він відправляв на розстріл, кажучи, що "там тебя зрозуміють". Гаркавий, коли до нього звертались по українськи, питав чи давно він став українцем і теж відправляв на розстріл.
Після повірки лишили 24 чоловік, служивших раніше в червоній армії і помістили їх на місто старшин, а старшин перевели в другу синагогу, а решту знов завели в синагогу. Я теж попав в число 24-х. Там ми просиділи до 10 годин вечора, коди почули біля самого помешкання два стріли - це вели першу партію, 25 чоловік, на розстріл, із котрої збирались утекти і їх забили на місті. Цих забитих я сам бачив на другий день ранком біля синагоги" 12.
Розстріл вирішено було зробити публічним, щоб наочно продемонструвати, "як московська влада карає тих, хто бореться за Волю України" 13.
Зігнавши з сусідніх сіл селян, зачитали вирок.
Червоний комісар, звертаючись до засуджених на смерть, пообіцяв дарувати життя тим, хто покається й перейде на службу до комуністичної влади.
Наступила моторошна тиша… "У той момент, - писав генерал-полковник Армії УНР Олександр Вишнівський, - у всіх… вояків - а були це молоді ще люди - мусіло блискавицею пронестися-промайнути… все їхнє життя; мусіли повстати в їхній уяві обличчя й постаті найближчих і найдорожчих їм людей… Мусіло вибухнути з непереможною, здавалося б, силою прагнення радості життя, жадоба жити, жити за всяку ціну... Аджеж вони ще молоді... А досягнути її, ту спрагнену радість життя, стоячи перед обличчям смерті, так легко... Треба вимовити лише одно слово: "ТАК!"...
"ТАК!" - це життя, "НІ!" - це смерть...
Блискавична була внутрішня боротьба…
А навколо них панувала все та сама несамовита тиша…
І ось ту тишу порушує голосне, горде й рішуче "НІ!"
359 героїчних партизанів воліли смерть, ніж зраду своєї Батьківщини.
Зараз же за тим виявом неперевершеного героїзму, за тим фатальним для них "НІ!", з грудей… виривається нестримано-голосно "ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!"...
Заклекотіли кулемети... Наче скошена трава, полягло 359 вірних… синів України, уярмленої й катованої московським наїзником-окупантом…" 14
Розповідь Олександра Вишнівського, як і багатьох інших авторів, безперечно романтизована, і грішить певними неточностями, головна з них: козаків і старшин розстрілювали групами, а не відразу всіх.
Отож, знову слово - свідку, хорунжому 3-ї стрілецької дивізії Спартаку. "На протязі цієї ночі весь час було чути кулеметну стрілянину - це розстрілювали наших полонених, - зазначав він. - В першу чергу були розстріляні старшини. Коли вивели на розстріл першу партію, то чути було, що співають "Ще не вмерла Україна...", але після брязгу шабель все затихло.
…Виходячі прощались із іще лишаючимися, уходя на розстріл. Виводили на розстріл партіями по 25 чоловік не по списку, а просто по порядку.
Раптом нас, 24 чоловіка, перевели в другу синагогу, де ми застали ще чоловік 30 ранених і хворих. Годині о 10 явились Котовський і Гаркавий, щоб перевірити нас і цю партію ранених і виділили з нас ще двох чоловік, служивших раніше в червоній армії. Потім до нашої партії привели ще двох червоноармійців, котрі попали до нас в полон в бою під Коростенем і нас образовалась партія в 28 чоловік. Вечером решту, крім 28 чоловік, теж вивели на розстріл. На другий день я попросився у червоноармійців, щоб повів би мене до селянина, де я зміг би дістати собі лапті та онучі. Червоноармієць повів мене до багатого селянина і тут мене погодували і тітка розказала, що перед розстрілом всіх виводили в клуню, де роздягали. Потім виводили до ями, виритої раніше селянами, і розстрілювали з двух кулеметів "Люїса". По розсказам тітки декілька чоловік з під розстрілу втекли, котрих селяни одягнули і переховували. На другий день нас всіх, 62 чоловіка, разом з раненими на фірах повезли в на ст. Малин, де погрузили в товарові вагони і повезли в Київ. Виїхали з Малина в 12 годині ночі і на розсвіті були в Києві. В Києві всіх ранених на автомобілях повезли в Лук'янівську больницю, а всіх здорових повели в "Особий Отдел" на Садову вул. № 5. Коли привели в "отдел", то вартовий комендант сказав: "там вас не покапалі (?), так мі вас здесь шлепнем". Тут ми заповнили "анкети для арештованих" і нас відправили в камеру № 16 в подвалі. Це була велика холодна камера, де ми просиділи ніч. Днем до нас кілька разів заходили комендант і надзіратель, котрі казали, що нас всіх розстріляють. Через тиждень нам зробили допрос, після цього ми просиділи в "особотделе" ще дві неділі. Судить нас призначено було на 14 грудня 1921 року. Під час перебування в "особотделе" Марченко знов видав 10 чоловік старшин і 2 старих козаків: поручика Жигайла, сотника Філі... , сотник Васільєв, діловод Подольський, юнак Онташевіч, старшина Ворошило, старшина Константинов, старшина Грядський, старшина Тулілович. Решту прізвищ не пам'ятаю. Всіх цих виданих 17 грудня судили і о 12 годині ночі латиш виводив їх з камери по два і казав, що веде на допрос. Коли його питали, чи всіх будуть виводить на допрос, то він відповів "сколько успінуть". Коли вивели 12 чоловік, то латиш знов прийшов і сказав: "спіть спокойно - більше визивати не будуть", на другий день цей самий латиш сказав, що всіх 12 розстріляли. Перед Різдвом нас після суду 12 чоловік отправили в Лук'янівську тюрьму, а решту чоловік 14 випустили, здається, на службу в червону армію. В Лук'янівці нас помістили в робочий коридор № 6 камери 7, де ми просиділи до 8 лютого 1922 року. В Лук'янівці коли об'явили постанову суду всіх нас присудили на два роки принудітельних робот" 15.
Спартаку поталанило втекти з в'язниці. Сталося це 18 березня 1922 р. Незабаром він перейшов кордон із Польщею. І 7 квітня 1922 р. склав цю доповідь.

Пройшло 80 років від тих невеселих подій. І ось я сиджу в Державному архіві СБУ і гортаю кримінальну справу на учасників Листопадового рейду.
Гортаю анкети розстріляних під Базаром. Збереглося їх близько 350.
Найбільше вразило, що серед розстріляних понад половина - люди мирних професій: писарі, телеграфісти, фельдшери, санітари, завідувач аптекою, кашовари, шевці, їздові… Тобто до рук більшовиків потрапив обоз, в якому перебували люди, значна частина з яких взагалі не брала участі у боях, бо була беззбройною.
Вразило й те, що більшовики розстрілювали навіть поранених і тяжкопоранених, зокрема були розстріляні поранені в бою Григорій Дугельський (Дугельний), Кузьма Мироненко, Іван Петренко, Оксентій Тронько, Андрій Шафранівський, Герасим Онофрейчук, Яків Шведюк, Митрофан Грох, Анастас Ясько, Михайло Мелентіїв, Микола Саківський, Петро Гуденко, Михайло Василів, Кость Токаревич, Семен Олехнович, Іван Манжула, Артем Голуб, Степан Майданюк, Борис Страшкевич, Степан Федорів, Трохим Костецький, Олександр Півторак, Пилип Шелест, Гаврило Добровольський, Мусій Білокрис, Кость Янишевський, Андрій Нестеренко, Андрій Свиргодський, Сава Когун, Олександр Зубченко, Яків Кузьмин, Дем'ян Калитський, Тиміш Борщевський, Станіслав Бондаревич, Станіслав Соколовський, Олександр Приходський, Іван Маницький, Купріян Плахтій, Павло Таносечук, Іван Стеблин, Тиміш Радіоненко, Василь Голуб, Олекса Мельниченко, Михайло Каменецький, Антін Клименко та тяжкопоранені Стефан Бичко, Юхим Тройнюк, Тиміш Очеретний, Клим Чорний (всього 49 чоловік, тобто 13, 6% від загальної кількості).
Наприкінці хочу звернути увагу на те, що Президент України Леонід Кучма, коли буває у Польщі, на пропозицію президента Александра Кваснєвського вшановує могили козаків і старшин Армії УНР. Чому ж коли мова заходить про вшанування пам'яті воїнів УНР в Україні, він сором'язливо ховається за лаштунки?
Час покласти край цим подвійним стандартам: козаки і старшини Армії УНР мусять бути визнаними на своїй Батьківщині і не тільки визнаними, але й вшанованими на державному рівні.
Президент України - якщо хоче сильної держави - мусить пропагувати героїчні ідеали та вшановувати героїв, жертва яких лягла в основу нашої, а не чужої держави.
Вічна пам'ять тим, хто боровся за свободу нашої Батьківщину, а коли прийшов час - гідно прийняв смерть.

Роман КОВАЛЬ

Джерела
1, 5, 6. Герчанівський Д. Вигнати окупанта. - Мюнхен: Видавництво Крайової Управи Братства колишніх Вояків 1-ої Української Дивізії УНА в Німеччині, 1963. С. 48.
2, 13, 14. Вишнівський О. Базар. Голгота 359-ти. - К.: Незборима нація, 1997. - Ч. 17 (130). С.3.
3, 9. Кузь К. Під Малими Миньками. - Вісті Комбатанта. Торонто - Нью-Йорк, 1971. - Ч. 6 (56). - Стор. 8.
4. ДА СБУ, арх. 74629 фп, т. 1, арк. 33 - 33 зв. Знайшов Р. Коваль.
7. Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. - К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. - Ч. 21. - С. 21.
8. ЦДАВОВУ ф. 3696, оп.2, спр. 665, арк. 4, 40, 40 зв, 41. Знайшов П. Стегній.
10, 12, 15. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 46 - 48 зв. Знайшов П. Стегній.
11. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп.2 спр. 210, арк. 105, 106. Знайшов П. Стегній.

Заувага

Слід зазначити, що ми розуміємо неминучість помилок у цьому дослідженні. Насамперед, через неможливість звірити дані анкет з іншими джерелами. По-друге, намагання декого з полонених (на нашу гадку, переважно старшин) приховати дійсне прізвище, ім'я, по-батькові, місце народження, військове звання, освіту тощо. Ще одним моментом, що ускладнював роботу, стала невиразність почерків тих, хто заповнював анкети, як і те, що анкети заповнювалися олівцем, до того ж, 80 років тому. Ускладнювало розпізнання анкетних даних й те, що поверх них була написана резолюція: "Расстрелять. м. Базар. 23 (або 22). XI. 1921 г. Гарькавый, Котовский, М. Фриновский, Лившиц…" (і ще один нерозбірливий підпис, очевидно Іванова). Ця резолюція, а також підписи були написані хімічним олівцем розмашисто, з притиском. Накладання ліній ускладнювало діагностику прізвищ та інших даних. Напевно, й не всі козаки і старшини виразно називали свої прізвища і той, хто фіксував їх, міг частково видозмінювати їх. Є підстави припускати, що допит вели малограмотні слідчі-чужинці, що не знаючи української специфіки, вносили і свою дещицю плутанини.
Характерним було непоодиноке розходження написання прізвищ в анкеті і у списку розстріляних. Тобто, самі більшовики подекуди подавали дві версії одного й того ж прізвища. Інколи це допомагало нам вияснити найбільш вірогідний варіант. Хоч і не завжди... Складалося враження, що інколи у списку уточнювали прізвище, а подекуди, навпаки, змінювали його до невпізнання.
У пошуках інколи допомагав варіант, наведений у реабілітаційному висновку, хоч треба зазначити, що той, хто підготовляв ці висновки, подекуди додавав і власні помилки, що призводило інколи до "реабілітації" неіснуючих людей.
Щоб збільшити шанси знайти рідних розстріляних у м. Базар і донести до них правду про тернистий шлях члена їхньої родини, ми вирішили подавати й назву сіл чи волостей, точних назв яких встановити не вдалося. Але оскільки місцеві люди краще розбираються в топоніміці своєї місцевості, то вони й допоможуть нам згодом встановити істину.

Упорядники

Документи 1-100

1. Дугельський, (Дугельний) 1 Григорій Макарович 2
Народився 21 листопада 1891 р. у м. Полтава. Українець. Стан - міщанин. Закінчив двокласну школу та військовий навчальний заклад. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив у 2-й Волинській стрілецькій дивізії (далі скорочено: 2-а Волинська дивізія). Інтернований у таборі м. Каліш (Польща). Під час Другого Зимового походу - командир комендантської сотні штабу 4-ї Київської стрілецької дивізії 1-ї Волинської групи Української повстанської армії під проводом Юрка Тютюнника (далі скорочено: 4-а Київська дивізія). Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада 1921 р. коло с. Звіздаль Овруцького повіту Волинської губернії 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар Овруцького повіту Волинської губернії 4. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1, арк. 1 - 1 зв.
Примітки
В анкеті (повна назва: "Анкета для перебежчиков или плененных закордонных государств") і списку розстріляних - Сузима. На анкеті червоним олівцем виразно, великими літерами дописано "штабс-капітан Дугельський", а потім ще синім хімічним олівцем у графі ПІБ написано: "Дугельський". У списку розстріляних зазначено, що Григорій Сузима - "штаб. капітан". У книгах Василя Вериги "Листопадовий рейд" (К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 1995. С. 173) та "Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар" (К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. С. 198) це прізвище подається як сотник Сулима. Звертаю увагу і на те, що згаданий учасник Другого Зимового походу, незважаючи на задеклароване ім'я Григорій, підписався наприкінці анкети "А. Сузима" (а не "Г. Сузима"), що дає підстави трактувати це прізвище та й ім'я, як вигадані. Напевно, за псевдонімом "Сузима" намагався сховатися підполковник Дугельський, учасник Другого Зимового походу, командир комендантської сотні, про якого згадує Василь Верига (там само. С. 78). Іван Ремболович у своєму спогаді "Рейд 1921 року" ("Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар" К.: Фундація ім. О. Ольжича. 1995. С. 90, 101) подає це прізвище як Дугельний.
Тут і далі можливі помилки, викликані небажанням деяких козаків і старшин Другого Зимового походу говорити правду або всю правду, тобто прізвища, імена, військові звання, місця проживання тощо можуть бути вигаданими чи видозміненими.
Під час допиту стверджував, що "військова частина небоєздатна... кожний хотів потрапити додому".
На цій анкеті хімічним олівцем накладена резолюція "Расстрелять. м. Базар. 23. XI. 1921 г. Гарькавый, Котовский, М. Фриновский, Лившиц…" (і ще один нерозбірливий підпис, очевидно Іванова). Подібна резолюція - й на інших анкетах (у більшості дата розстрілу - 22. XII. 1921 р.

2. Мироненко Кузьма Давидович
Народився 21 вересня 1891 р. у с. Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії. Українець. Стан - селянин. Закінчив церковно-приходську школу. Унтер-офіцер царської армії. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. В листопаді 1919 р. був мобілізований до Добровольчої армії генерала Антона Денікіна. Інтернований у таборі м. Каліш (Польща). Прикріплений до 3-ї Залізної стрілецької дивізії (далі скорочено: 3-я Залізна дивізія). Під час Другого Зимового походу - при штабі 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада коло с. Звіздаль 1. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 2 - 2 зв.
Примітка
Майже на всі питання відповідав "не знаю". Стверджував, що "військова частина небоєздатна".

3. Петренко Іван Діонісійович
Народився 3 серпня 1897 р. у с. Серби Могилівського повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Безпартійний 1.
В Армії УНР від початку 1919 р. до травня 1919 р., коли дезертирував до Червоної армії. Потрапивши у полон, був прикріплений до 19-го полку 7-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Інтернований у таборі міст Каліш та Пикуличі (Польща). Під час Другого Зимового походу - хорунжий 4-ї Київської дивізії 2. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада 1921 р. коло с. Звіздаль 3. Розстріляний 23 листопада у м. Базарі. Реабілітований 12 березня 1998 р. 4
Там само. Арк. 3 - 3 зв.
Примітки
1. В графі "партійність" записано, що співчуває більшовикам. Не виключено, що це була звичайна хитрість.
2. Безуспішно намагався приховати, що є старшиною.
3. На допиті стверджував, що 4-а Київська дивізія небоєздатна.
4. Проходив, як і інші полонені, у кримінальній справі №5228. У висновку про реабілітацію, як і стосовно інших розстріляних, зазначено, що "у справі немає доказів вчинення ним контрреволюційних чи інших злочинів".

4. Тронько Оксентій Іванович
Народився 3 лютого 1890 р. у с. Соколюк (Немно ?) Чеботарівської (?) волості Ольвіопольського (?) повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище та фельдшерську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований у таборі м. Вадовиці (Польща). Під час Другого Зимового походу - фельдшер 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, 17 листопада потрапив у полон коло с. Звіздаль. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 4 - 4 зв.

5. Мількер 1 Леопольд Адольфович
Народився 1901 року у Галичині (Австро-Угорщина). Єврей. Син вчителя. Закінчив 8 класів гімназії у м. Відень (Австро-Угорщина). Професія - фармацевт. Безпартійний.
В 1920 р. інтернований у табір м. Александров Куявський (Польща). Під час Другого Зимового походу - завідуючий аптекою лазарету 4-ї Київської дивізії 2. Потрапив у полон 17 листопада 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 5 - 5 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають прізвище Мінькер.
2. Лазарет мав одного лікаря, 4 фельдшерів та одного фармацевта - Мількера. У більшості анкет козаки і старшини оцінюють організацію санітарної справи у 4-й Київській дивізії як добру або задовільну.
3. Під час допиту зазначив, що не знає стану частини у бойовому відношенні; стосовно ж оцінки стану козаків і старшин дослівно записано так: "рядовых - самое скверное, командиров - тоже скверное".

6.Шафранівський 1Андрій Феодистович 2
Народився 23 жовтня 1898 р. в Могилівській губернії. Білорус. Син священика. Закінчив 8 класів гімназії. Фельдшер. Безпартійний.
До Армії УНР був мобілізований 1920 р. в м. Лянцкорунь, де працював у земській лікарні. Інтернований в одному з польських таборів. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 6 - 6 зв.
Примітки
В анкеті - "Шафрановський", у списку розстріляних - "Пофрановский". В. Верига і Б. Тимошенко подають Підранівський.
Очевидно, Феоктистович.

7. Швидак 1 Максим Якович
Народився 24 листопада 1897 р. в Остерському повіті Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина 4-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Малі Миньки Овруцького повіту Волинської губернії 1. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 7 - 7 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Швида.
2. Під час допиту на питання відповідав в основному "не знаю", "не можу сказати".

8. Якубовський Павло Володимирович
Народився 11 червня 1895 р. у м. Біла Церква Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 4 класи міського училища та школу фельдшерів. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В Армії УНР (4-а бригада 2-ї Волинської дивізії) з 1920 р. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Звіздаль. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 8 - 8 зв.

9. Решетників 1 Микола Георгійович
Народився 1890 р. у м. Полтава. Українець. Міщанин. Закінчив реальне училище. Музикант (духові інструменти). Молодший унтер-офіцер царської армії. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований у таборі м. Ланцут (Польща). Під час Другого Зимового походу - писар (?) 1-ї сотні 1-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 9 - 9 зв.
Примітки
1. В анкеті та списку розстріляних - "Решетников".
2. Під час допиту, намагаючись приховати звання, назвав себе рядовим. У списку розстріляних зазначено, що М. Решетників - воєнний чиновник.

10. Онуфрійчук 1 Герасим Семенович
Народився 1888 р. у с. Вікторівка Бердичівського (?) повіту Київської (?) губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську та воєнно-фельдшерську школи. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. 17 листопада під с. Звіздаль, будучи пораненим, потрапив у полон. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар 2. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 10 - 10 зв.
Примітки
1. Це прізвище подається і у анкеті, і у списках розстріляних як Онофрейчук. В. Верига і Б. Тимошенко подають Онофрійчук.
2. На анкеті відсутній "розстрільний" підпис Іллі Гарькавого, підписи інших членів "п'ятірки" є.

11. Шведюк 1 Яків Васильович
Народився 1898 р. у м. Чернігів. Українець. Міщанин. Закінчив вище початкове училище. Воєнна освіта: молодший писар. Безпартійний.
В 1919 р. - канцелярист Міністерства внутрішніх справ УНР. Під час Другого Зимового походу - каптернамус 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 16 листопада 2 під с. Миньки 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 11 - 11 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Швидюк.
2. Так в анкеті. Ця розбіжність зустрічатиметься і далі.

12. Єгер 1 Ернест 2 Артурович
Народився 1890 р. у м. Прага (Австро-Угорщина). Німець 3. Закінчив політехнічний інститут і старшинську школу у м. Відень. Поручик. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. До переходу кордону служив завідувачем зброї штабової сотні. Під час Другого Зимового походу - завідувач зброї 4-ї Київської дивізії 4. Потрапив у полон 16 листопада між 15.00. і 16.00 год. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 12 - 12 зв.
Примітки
Можливо, прізвище потребує уточнення: в анкеті - ніби "Єгор", у списку розстріляних взагалі вкрай невиразно. У книгах Василя Вериги і Бориса Тимошенка (упорядник збірки "Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар") - Єгер.
У списку розстріляних його ім'я, очевидно, помилково, подається як Ернет.
Стосовно національності, то дослівно в анкеті записано так: "Чехословак (немец)".
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.

13. Погиба Федір Данилович
Народився 1898 р. у м. Літки Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 4 класи гімназії та 5-у Київську школу прапорщиків. Спеціальність - лісова промисловість. Поручик. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу - ройовий 3-ї сотні 4-го куреня 4-ї Київської дивізії 1. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. коло с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 13 - 13 зв.
Примітка
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.

14. Лотовський 1 Володимир Павлович
Народився 1894 р. у Олександрійському повіті Херсонської губернії. Українець. Селянин. Студент юридичного факультету Петроградського університету. Прапорщик. Безпартійний.
Діловод Міністерства внутрішніх справ УНР. В Армії УНР із 1920 р. Під час Другого Зимового походу - сотник (адміністратор, завідувач канцелярії Головного штабу) 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. під с. Миньки 2. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 14 - 15 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Лотоцький.
Під час допиту зазначив, що "єдина опора Петлюри - це Пілсудський". Допит проводив якийсь Шульц. Анкета підписана: "Допросил Шульц".

15. Грох Митрофан Васильович
Народився 1888 р. у м. Народичі Овруцького повіту Волинської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 2 класи сільської школи та Одеську школу прапорщиків. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив каптернамусом 6-ї Січової стрілецької дивізії (далі скорочено: 6-а Січова дивізія). Під час Другого Зимового походу - каптернамус штабу 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 1. Будучи пораненим, потрапив у полон 16 листопада 1921 р. 2 Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 16 - 16 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.
2. Майже на всі питання відповідав "не знаю".

16. Ясько Анастас Стефанович
Народився 1896 р. у м. Київ. Українець. Селянин. Слюсар. Закінчив Київську школу прапорщиків. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Був інтернований у таборах Ланцут, Александров Куявський і Стшалково (Польща). Під час Другого Зимового походу - в. о. командира 3-ї сотні 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 1. Будучи пораненим, потрапив у полон 16 листопада 1921 р. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р. 2
Там само. Арк. 17 - 17 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий. В сотні було 10 чоловік, з яких тільки троє мали рушниці.
Як і в інших справах про реабілітацію розстріляних у м. Базар, за однією схемою зазначено, в даному разі, так: "Слідство по справі не проводилося. Ясько не допитувався. В справі немає доказів вчинення ним контрреволюційних та інших злочинів".

17. Янишевський 1 Федір Михайлович
Народився 1889 р. в с. Янівка Ковельського повіту Волинської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 6 класів гімназії та Житомирську школу прапорщиків. Поручник царської армії. Писар. Безпартійний 2.
У стані УНР із 1918 р. Служив у 16-й бригаді 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу - ад'ютант командира 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії полковника Романа Сушка 3. Взятий у полон 16 листопада під с. Миньки 4. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 18 - 19 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Янишівський.
2. Співчував лівим українським партіям.
3. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.
4. Під час допиту давав ворогам занадто детальні інформації. Зі слів Ф. Янишевського, в 2-й бригаді на 325 чол. було 150 рушниць та 5 кулеметів.

18. Бережний Сидір Петрович
Народився 1889 р. в м. Бахмач Конотопського повіту Чернігівської губернії. Українець. Стан - козак. Закінчив 4 класи у м. Конотоп та Орієнбаумську школу прапорщиків. Поручик. Безпартійний.
Відбував службу в 3-й Залізній дивізії. Був інтернований у табір м. Александров Куявський. Працював учителем фізкультури у м. Варшава. На початку Другого Зимового походу був старшиною без посади, після бою за м. Коростень став командиром сотні, після наступного бою - командиром куреня в 4-й Київській дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар 1. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 20 - 23 зв.
Примітка
1. На допиті дав занадто детальну інформацію про структуру Української повстанської армії генерала-хорунжого Юрка Тютюнника.

19. Венгрженівський 1 Володимир Фролович 2
Народився 1895 р. в м. Кам'янець Подільської губернії. Українець. Міщанин. Студент Київського політехнічного інституту. Закінчив "студентську школу прапорщиків". Військова спеціальність сапер. Безпартійний.
Інтернований в одному з польських таборів. Під час Другого Зимового походу - молодший інженер інженерної сотні 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада неподалік м. Базар. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 24 - 24 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Венгженівський.
Зберігся документ, який характеризує особу В. Венгрженівського. Подаємо цей документ без скорочень.
"У.Н.Р.
Міністерство
Внутрішніх Справ
Департамент
Політичної Інформації
20 серпня 1921 р.

Департамент Політичної інформації М.В.С. У.Н.Р. цим свідчить, що пред'явник цього, громадянин У.Н.Р. Венгрженівський Володимир з боку політичного і морального є людиною певною.
Посвідка ця служить легітимацією для подання Владам Вищіх Шкіл за кордоном.

Директор Департаменту
Іванович (підпис)
Начальник відділу П. Роменський (підпис)"
Там само. Арк. 27 зв.

20. Сокрут Наум Аврамович
Народився 1 грудня 1891 р. в слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Українець. Селянин. Закінчив Сумське сільськогосподарське училище (в 1912 р.) та 2-у Іркутську школу прапорщиків. Спеціальність - агроном. Штабс-капітан царської армії (командир інженерної роти) 4-ї Сибірської стрілецької дивізії. Партійність - "петлюрівець" (так в анкеті).
В Армії УНР із 1 січня до листопада 1919 р. (був січовим стрільцем), коли потрапив у полон до денікінців, з якими пізніше був інтернований до табору м. Александров Куявський. У 1920 р. воював у складі Київської дивізії, з якою відступив у Польщу, де знову був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - ройовий технічної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада 1. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 28 - 30 зв.
Примітка
1. Дав занадто багато інформації про структуру Української повстанської армії генерала-хорунжого Юрка Тютюнника.

21. Збаращенко 1 Олександр Петрович
Народився 1894 р. в м. Сквира Київської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив двокласну міську школу та 3-ю Київську школу прапорщиків. Писар. Безпартійний.
Службу проходив у 31-му курені 4-ї Київської дивізії. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина 4-ї Київської дивізії 2. Квартир'єр штабу дивізії. У полон потрапив 16 листопада неподалік м. Базар. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 31 - 31 зв.
Примітка
В анкеті - Зборащенко.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.

22. Соломонівський Василь Володимирович
Народився 1897 р. в с. Яцки Канівського повіту Київської губернії. Українець. Стан - духовний. Закінчив гімназію. Студент Київського університету ім. Святого Володимира. "Вольноопределяющийся". Безпартійний.
З 1918 р. - молодший старшина батареї української армії. Під час Другого Зимового походу - при комендатурі штабу УПА 1. В полон потрапив під с. Миньки 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 32 - 32 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.
Свідчив, що стан частини у бойовому відношенні був "нижче всякої критики". Говорив і про "падіння духу" в частинах 4-ї Київської дивізії.

23. Черниш 1 Володимир Кононович
Народився 1897 р. в м. Полтава. Українець 2. Козак. Закінчив 6 класів гімназії та 2-у Київську школу прапорщиків. Безпартійний.
Був інтернований у таборі м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - в резерві при гарматній батареї 4-ї Київської дивізії 3. У полон потрапив 16 листопада 4. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 33 - 33 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Чорниш.
2. В анкеті - "малорус".
3. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
4. На допиті зазначив: "Тютюнник сказав, що ми йдемо на Україну наводити порядок і що там вже ніякої влади немає".

24. Бойко Андрій Олександрович
Народився 21 листопада 1899 р. в м. Біла Церква Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 4 класи міського училища. Залізничний службовець. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - писар-реєстратор при інтендантстві армії. В полон потрапив 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 34 - 34 зв.

25. Синиця Стефан 1
Народився 1887 р. в с. Узин Васильківського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище та Київську школу прапорщиків. Учитель школи грамоти. Безпартійний.
В стані УНР із 1918 року. До Листопадового рейду: помічник обозного 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії. Під час Другого Зимового походу - помічник начальника господарчої частини 5-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 2. У полон потрапив 16 листопада під с. Миньки 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 35 - 35 зв.
Примітки
1. По-батькові нема, бо незаконнонароджений.
2. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
3. Як правило, на питання відповідав "не знаю".

26. Скорняков 1 Сергій Іванович
Народився 1883 р. в м. Оренбург (Росія). Росіянин 2. Стан - оренбурзький козак, дворянин. Закінчив кадетський корпус і Миколаївське військове училище. Військова спеціальність - сапер. Капітан царської армії. Безпартійний.
З червня 1920 р. до арешту - сотник технічної (саперної) сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 36 - 37 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Скорняків.
2. В анкеті - "великорос".
3. На допиті, як і багато інших старшин та козаків, визнав, що "стан частини у бойовому відношенні - слабкий". Цікаве і таке визнання про бойовий дух 4-ї Київської дивізії (цитую дослівно і питання, і відповідь): "Подробная характеристика части - вначале сильное, но потом ослабело". Відзначив, що у складі дивізії були "українці, китайці, татари, росіяни".

27. Василів 1 Олександр Миронович
Народився 1897 р. в м. Кам'янець Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 6 класів реального училища. "Вольноопределяющийся". Прапорщик царської армії. Кооператор. Безпартійний.
Із 1919 р. молодший старшина Армії УНР. Під час Другого Зимового походу - в гарматній команді та при штабі 4-ї Київської дивізії 2. У полон потрапив 16 листопада під с. Миньки 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 38 - 38 зв.
Примітки
1. В анкеті та списку розстріляних - Васильєв.
2. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.
3. Зі слів О. Василіва, в артилерійській команді було 38 шабель, 16 рушниць, а от гармати - жодної.

28. Козій 1 Іван Павлович
Народився 1889 р. в с. Дорогове Станіславського повіту (Австро-Угорщина, Галичина). Українець. Селянин. Закінчив 6 класів гімназії. Залізничник. До 1918 р. писар австро-угорської армії. Закінчив санітарну школу. В 1918 р. вступив до соціал-демократичної партії (Галичини).
Від травня 1918 р. воював у складі УГА проти поляків. Із вересня 1919 р. - в Київській дивізії Армії УНР. Під час Другого Зимового походу - діловод продовольчого відділу інтендантства 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під м. Базар 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 39 - 39 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Козин.
2. Під час допиту стверджував, що інтендантство 4-ї Київської дивізії купувало худобу і платило селянам по 3000 крб. за пуд. Зокрема, він сказав: "Незаконного и безвозмездного отобрания от крестьян на Украине продуктов я не замечал и не знаю, было ли это…" Іван Козій розповів, що поляки напередодні Листопадового рейду дали продуктів на 10 днів, а саме: 250 гр. чи 187 гр. консервованого м'яса - однаково для старшин і козаків, хліба - 600 гр. козакам, 400 гр. - старшинам, жирів - 20 гр. козакам, 60 гр. старшинам, картоплі - по 350 гр. на кожного, крупів - по 150 гр. кожному. Кава - старшинам 14 гр., козакам - 42 гр. (разом із цукром) або чаю по 7 гр. на кожного. Старшини отримували 85 гр. цукру та 50 гр. мармеладу. Власне, це був щоденний пайок польського солдата.

29. Стрижельницький Олександр Олістратович
Народився 1890 р. в м. Кам'янець Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне міське училище та Житомирську школу прапорщиків (у 1916 р.). Писар. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу - начальник нестройової частини при штабі 4-ї Київської дивізії 1. У полон потрапив 16 листопада під с. Миньки 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 40 - 40 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
2. Під час допиту, як і багато інших старшин і козаків, визнавав, що "состояние части в боевом отношении - неудовлетворительное".

30. Кузьменко Митрофан Юхимович
Народився 1889 р. в м. Веркіївка Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив учительську семінарію та 3-ю Київську школу прапорщиків. Вчитель. Поручик царської армії. Безпартійний 1.
З 1918 р. - в головному інтендантстві української армії. Під час Другого Зимового походу - в резерві чиновників штабу армії 2. В полон потрапив 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар 3. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 41 - 41 зв.
Примітки
Співчував боротьбистам.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання підполковник.
У відповідь на пропозицію більшовицького комісара покаятися і вступити до лав червоних для боротьби з українськими "бандами" звернувся до селян, які спостерігали за розстрілом: "Народе Український! Слухай голосу вірних синів! Ти колись віддячиш за нас. Хай живе…" - і ворожа куля звалила його в могилу. В. Верига.

31. Шуру-Бура 1 Іван Лукич
Народився 1891 р. в м. Борзна Чернігівської губернії. Українець. Козак 2. Закінчив чотирикласне міське училище в м. Борзна та навчальну команду "вольноопределяющихся". Прапорщик царської армії. Артилерист. Безпартійний.
В Армії УНР із січня 1919 р. Хорунжий 3. Під час Другого Зимового походу - в резерві гарматної сотні при штабі УПА. У полон потрапив 16 листопада біля м. Базар 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р. 4
Там само. Арк. 42 - 42 зв.
Примітки
Це прізвище вживається по-різному. В нашому випадку, в анкеті і списку розстріляних - "Шуру-Бура". Власне, саме так він і підписувався. В. Верига і Б. Тимошенко подають Шарабура.
Два брати мали 8 - 10 десятин землі.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання полковник.
На допиті визнавав, що "состояние (части) в боевом отношении - не важно", а "состояние части в отношени продовольственном, обмундировании, снабжении и снаряжении, если есть недочеты, то какие и чем вызванны - плохое".
"На Шуру-Бура Івана, - читаємо у рішенні про реабілітацію, - поширюється дія ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17. 04. 1991. Оскільки відсутня сукупність доказів, підтверджуючих обґрунтованність притягнення його до відповідальності". Подібні висновки - і в інших реабілітаційних висновках.

32. Кибальник 1 Сила Пантелеймонович
Народився 1889 р. в Чернечій (?) слободі Роменського повіту Полтавської губернії. Росіянин. Селянин 2. Закінчив 2 класи початкового училища і бухгалтерські курси в Москві.
Служив санітаром у Червоній армії. Під час Другого Зимового походу - писар кінної сотні штабу 4-ї Київської дивізії 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 43 - 43 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Кибельник.
2. В анкеті - "казенный крестьянин".
3. В сотні, якою командував Маркевич, за визнанням С. Кибальника, було 9 - 15 козаків без гвинтівок, зате з шаблями.

33. Шевченко Григір Васильович
Народився 1895 р. в с. Андріяшівка Лохвицького повіту Полтавської губернії. Українець. Козак. Закінчив 6 класів гімназії в м. Тифліс та 2-у Тифліську школу прапорщиків. Підпоручик царської армії. Безпартійний.
В українській армії з грудня 1918 р. Як січовий стрілець у 1919 р. інтернований в один із польських таборів. Під час наступу 1920 р. - старшина для доручень при інтендатурі Київської дивізії 1. Вдруге інтернований у табір м. Вадовиці. Числився писарем господарчої частини інтендатури Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу - через хворобу - перебував у резерві штабу 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив 16 листопада під м. Базар 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 46 - 46 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий. Водночас вони вживають ім'я - Василь Шевченко.
2. Г. Шевченко на допиті стверджував, що напередодні походу Ю. Тютюнник видав кожному по 10 000 крб., щоб на ці гроші козаки і старшини купували собі продукти.

34. Козаченко Микола Євдокимович
Народився 21 червня 1885 р. в с. Клинівка Бахмутського (?) повіту Катеринославської губернії. Українець. Закінчив 2 класи училища. Слюсар. Працював на лісопильному заводі у м. Шепетівці. Безпартійний.
В листопаді 1920 р. разом з українсько-польським військом відійшов до Польщі. Був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - слюсар господарчої частини при штабі Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 47 - 47 зв.

35. Крижанівський Павло Павлович
Народився 4 листопада 1887 р. в с. Старо-Шароланівка (?) Подільської губернії. Українець 1. Закінчив двокласне училище. Писар. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - у резерві писарів при штабі 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив 17 листопада під м. Миньки 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 44 - 44 зв.
Примітки
Стан визначений як "гражданин".
2. На допиті стверджував, що начальник постачання Хоха застрелився під час бою.

36. Новоленик 1 Євген Ларіонович
Народився 1898 р. в м. Бар Подільської губернії. Українець. Міщанин (ремісник). Закінчив сільськогосподарське училище і Житомирську школу прапорщиків. Садівник. Безпартійний.
Якийсь час був помічником начальника міліції в м. Бар. В Армії УНР із 1920 р. Під час Другого Зимового походу - сотник на становищі козака в 2-й бригаді 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада під с. Миньки 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р. 3
Там само. Арк. 45, 45 зв., 50, 51 зв.
Примітки
Так у списку розстріляних, у анкеті - Новолейник.
На допиті стверджував: "Часть и комсостав были весьма разношерстны".
Як і у інших Висновках про реабілітацію, сказано: "22 листопада 1921 р. Комісія ОВ КВО вирішила розстріляти Новоленика Євгена, - читаємо у Висновку про реабілітацію. - Рішення не змінювалося, даних про його виконання немає… Державний радник юстиції І. В. Вернидубов".

37. Зубків Олекса Мусійович
Народився 14 березня 1900 р. в с. Адамівка Летичівського повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Учився у двокласному училищі. Писар. Безпартійний.
В польському таборі для інтернованих зачислений до 4-ї Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу - писар 2-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив 17 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 53 - 53 зв.
Примітка
1. В анкеті і у списку розстріляних - Зубков.

38. Завольницький 1 Петро Калинович 2
Народився 1894 р. в м. Кашлиці Кам'янського повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив Кам'янець-Подільське середнє училище. Хімік цукроваріння. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - козак 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 54 - 54 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Завальницький.
Ймовірно, Каленикович.

39. Корбут Степан Іванович
Народився 1890 р. в с. Рубленка Сквирського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище у м. Сквира. Діловод. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - в. о. скарбника куреня і начальник господарчої частини 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив 17 листопада між 15.00 і 16.00 год. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 55 - 55 зв.

40. Арцик 1 Іван Пилипович
Народився 1896 р. в м. Пирятин Полтавської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив вище початкове училище. Залізничник. Безпартійний.
З лютого 1919 р. працював у Міністерстві юстиції УНР (у м. Кам'янець Подільської губернії). В жовтні 1919 р. - інструктор культурно-освітньої справи Державної інспектури III відділу Подільської кордонної бригади. Інтернований до табору м. Ланцут. Під час Другого Зимового походу - писар 5-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 56 - 57 зв.
Примітки
У списку розстріляних помилково записано "Орцик". В. Верига і Б. Тимошенко подають Оручик.
Збереглася довідка, яка стосується особи І. Арцика. Подаємо без змін.

У.Н.Р. Державний інспектор
3-го Відділу
Подільської кордонної
Бригади
2 жовтня 1919 р.
ч. 71.
м. Оринін

Посвідчення
Пред'явник цього Іван Пилипович Арцик є дійсно Інструктор по Культурно-Освітній справі при Державній Інспектурі III-го відділу Подільської Кордонної Бригади, що підписом та відтиском печатки посвідчується.

Державний інспектор
III-го відділу Подільської Кордонної
Бригади сотник Буцай (підпис)
Діловод Суботик (?) (підпис)
Там само. Арк. 57.

41. Сагусій Явсентій Данилович 1
Народився 25 лютого 1897 р. в м. Мена Сосницького повіту Чернігівської губернії. Українець. Службовець (із селян). Закінчив Стародубську семінарію та артилерійське училище. Один рік начався в політехнічному інституті. Прапорщик. Безпартійний.
В Армії УНР із 1918 року. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина гарматної бригади 4-ї Київської дивізії та в резерві штабу дивізії 2. У полон потрапив 17 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 58 - 58 зв.
Примітки
В анкеті - Даниінович.
В. Верига та Б. Тимошенко подають військове звання сотник. Водночас вказують ім'я - Евзевій.

42. Солтановський Микола Олександрович
Народився 1895 р. у м. Київ. Українець. Селянин 1. Освіта - "сільська". Писар. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Під час Другого Зимового походу - писар 1-ї сотні 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Військове звання - хорунжий 2. Потрапив у полон 16 листопада під м. Базар 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 59 - 59 зв.
Примітки
Батько, мати, дружина мешкали в с. Ковскогорці (?) Голованівської волості Балтського повіту Подільської губернії.
На допиті намагався приховати старшинське звання.

43. Попович Василь Михайлович
Народився 1897 р. в с. Коровай Городищенської волості Переяславського повіту Полтавської губернії. Українець. Селянин. Родина мала 2 десятини землі. Закінчив церковно-приходську школу. В царській армії служив матросом на флоті. Чорноробочий. Безпартійний.
В 1919 р. служив у Червоній армії. Потрапивши в полон "до поляків", був інтернований у таборі м. Вадовиці. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - писар 2-го куреня 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 62 - 62 зв.

44. Федорів 1 Яків Васильович
Народився 29 квітня 1899 р. у м. Золочів Харківської губернії. Українець. Селянин. Освіта - "вища початкова". Залізничник. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - козак інженерної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 63 - 63 зв.
Примітки
В анкеті "Феодоров", у реабілітаційному висновку - Феодорів.

45. Стародуб Ничипір 1 Григорович
Народився 1897 р. в с. Дижурин Ямпільського повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив однокласне народне училище. Канцелярист. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - писар штабу 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада в бою під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 64 - 64 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Никанор.

46. Штван 1 Іван Федорович
Народився 1898 р. у м. Ямпіль Подільської губернії. Українець. Селянин. Освіта - "вища початкова". "Вольноопределяющийся". Писар. Безпартійний.
За "радянської влади" - секретар повітової воєнної комісії. В 1920 р. - писар 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу - писар господарчої частини 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 65 - 65 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Штан.

47. Жуків 1 Микола Йосипович
Народився 1889 р. в м. Житомир Волинської губернії. Українець. Міщанин (син чиновника). Закінчив двокласне училище. Безпартійний.
До Армії УНР зголосився добровільно. З вересня 1920 р. - в 4-у технічному курені. Під час Другого Зимового походу - писар 4-ї гарматної бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 66 - 66 зв.
Примітка
В анкеті, списку розстріляних і реабілітаційному висновку - "Жуков".

48. Харжевський 1 Володимир Степанович
Народився 1902 р. у с. Піщанка Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільське двокласне училище. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Під час Другого Зимового походу - писар штабу 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 67 - 67 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Харшевський.

49. Борисенко Денис Петрович
Народився 1888 р. в с. Горнянка (?) Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив писарські курси і курси військових чиновників. Конторник. Безпартійний.
В 1918 р. діловод полку Синьої дивізії. Під час Другого Зимового походу - скарбник 4-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 68 - 68 зв.

50. Омелянков 1 Максим Васильович
Народився 1887 р. у с. Грибаново Оршанського повіту Псковської губернії. Росіянин 2. Закінчив сільську школу. Писар. Безпартійний.
Під час Другого Зимового походу - писар 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 15.00 - 16.00 год. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Борис Омелянів.
2. В анкеті - "великорос".
Там само. Арк. 69 - 69 зв.

51. Кривокобильський Монан 1 Павлович
Народився 1896 р. в с. Левченки Роменського повіту Полтавської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Писар. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - діловод господарчої частини 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 15.00 - 16.00 год. під час бою під с. Миньки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 70 -70 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Мусій.

52. Малевич Михайло Іванович
Народився 1902 р. у Мінській губернії. Білорус. Закінчив двокласне училище. Писар. Безпартійний.
В Армії УНР із квітня 1919 р. на посаді діловода господарчої частини 29-го куреня ___ дивізії. Під час Другого Зимового походу - завідувач зброєю 2-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 71 - 71 зв.

53. Микуленко Данило Якович
Народився 1890 р. в с. Вербівка Зміївського повіту Харківської губернії. Українець. Селянин. Закінчив церковно-приходську школу та писарські класи. Безпартійний.
До української армії пішов добровольцем у 1918 р. Служив на посаді курінного писаря 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу - писар 4-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 73 -73 зв.
Примітка
1. Зі слів Д. Микуленка, 4-й курінь налічував 103 багнети.

54. Медведський-Коваль Костянтин 1 Васильович
Народився в 1895 р. у с. Кочубіїв Кам'янецького повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив середнє комерційне училище. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - помічник скарбника 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 15.00 - 16.00 год. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у с. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 74 - 74 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Василь.

55. Кишківський Володимир Антонович
Народився 1897 р. в с. Коплевака Липовецького повіту Київської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив 5 класів Уманського комерційного училища і 2-у Київську школу прапорщиків. Безпартійний.
Із 1919 р. проходив службу у 2-й Волинській дивізії Армії УНР. Був інтернований до табору м. Каліш. Під час Другого Зимового походу - у резерві на становищі козака кінної сотні при штабі 4-ї Київської дивізії 1. В полон потрапив 16 листопада 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 75 - 75 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
2. Зі слів В. Кишківського, в сотні було 38 чоловік, озброєних 28 шаблями, рушницями і бомбами.

56. Дараган Іван Андрійович
Анкети не виявлено 1. Станом на листопад 1921 р. мав 30 р. Прапорщик. В українській армії з 1918 р. 2 Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 р.
Там само. Сторінка не пронумерована.
Примітки
Дані взяті зі списку розстріляних. Нижче наводимо два документи, які дають додаткову інформацію про цю постать.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.

РОБІТНИЧИЙ КОМІТЕТ
ДРУКАРІВ
При Експедиції Заготовок
ДЕРЖАВНИХ ПАПЕРІВ
15 червня 1920 р.
м. Камянець на Под.

Посвідчення

Пред'явник цього є дійсно печатник 4-ї категорії Іван Дараган Експедиції Заготовки Державних паперів, що а також власноручну підпись печатника Дарагана свідчиться підписом та прикладом печатки.

Підпис власника (підпис Иван Дараган)
Голова Комітету (підпис)
Секретарь (підпис)
Печатка "Робітничий комітет друкарів".
Там само. Арк. 77.

М. Ф.
ЕКСПЕДИЦІЯ ЗАГОТОВОК ДЕРЖАВНИХ ПАПЕРІВ
Загальний відділ
Стіл Персональн.
24 травня 1920 р.
ч. 649
м. Камянець Под.

Експедиція Заготовок Державних паперів цим свідчить, що пред'явник цього Іван Андрієвич ДАРАГАН, евакуйований з Київа, дійсно служив в Експедиції на посаді:
а/ Вартового Охорони Експедиції з 25 грудня 1918 до 8 квітня 1919 р.;
б/ Доглядача в Технично-Друкарськім Відділі з 8 квітня 1919 р. по 7 травня 1920 р., з якого числа звільнений з посади і служби в Експедиції.
Посвідчення це видано п. Дарагану згідно його власному проханню з дня 21 травня 1920 р.
Вх. ч. 608.
В. о. Управителя Експедиції (підпис)
В. о. Правителя Канцелярії (підпис)
Печатка "УД" (Української Держави) "Управитель Експедиції заготовок Державних паперів".
Там само. Арк. 77.

57. Голобородько Микола Максимович
Народився 1896 р. в с. Хощевате Таращанського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Родина мала 2 десятин землі. Закінчив двокласну школу. Безпартійний.
До Армії УНР мобілізований у серпні 1919 р. Був інтернований у табір м. Шипйорно (Польща). Під час Другого Зимового походу - писар штабу 1-ї Волинської групи. В полон потрапив 16 листопада під м. Базар 1. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 78 - 78 зв.
Примітка
1. На більшість питань відповідав "не знаю".

58. Дзячківський 1 Іван Вікентійович
Народився у 1892 р. у м. Торчин Луцького повіту Волинської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласну школу. Писар суду. Безпартійний.
Служив у Червоній армії. В 1919 р. під м. Луцьк потрапив у полон "до поляків". Був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - писар інспекторського відділу штабу 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 79 - 79 зв.
Примітка
У списку розстріляних і реабілітаційному висновку - Дзячковський.

59. Соліус 1 Петро Іванович
Народився 1896 р. в с. Новомислинці (?) Слов'янської волості Ізюмського повіту Харківської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласну школу. Конторник. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - діловод господарчої частини 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 80 - 80 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Толюс.

60. Солтученко Михайло Харлампійович
Народився 1896 р. у м. Голта Херсонської губернії. Українець. Закінчив чотирикласне комерційне училище. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. До рейду - квартирмейстер гарматного куреня 3-ї Залізної дивізії. Під час Другого Зимового походу - писар "артилерійського парку" 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 1. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 81 - 81 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання поручик.

61. Гаєвський Стефан Юхимович 1
Народився 1896 р. в м. Рівне Волинської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище та військовий навчальний заклад. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - писар головного інтендантства 2 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада 1921 р. під с. Малі Миньки 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 82 - 82 зв.
Примітки
Брат С. Гаєвського служив у Червоній армії.
Так в анкеті, що напевно не відповідає дійсності. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання полковник.
Про героїзм С. Гаєвського див. передмову.

62. Невідничий 1 Петро Якович
Народився 1884 р. у м. Градизьк Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив сільську школу та бухгалтерські курси. Безпартійний 2.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу - в інтендантстві 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон близько 15.00 - 16.00 год. 17 листопада 1921 р. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 83 - 83 зв.
Примітки
1. В списку розстріляних - Невідниченко, в анкеті - Невідничий. В. Верига і Б. Тимошенко Невідниченко.
У графі "партійність" зазначено, що П. Невідничий "співчуває с. д. УНР".

63. Декаленко Петро Максимович
Народився 1896 р. в м. Сквира Київської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив двокласне училище. Студент вищого навчального закладу. Писар. Безпартійний.
До Армії УНР був мобілізований у 1920 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський (Польща). Під час Другого Зимового походу - в. о. скарбника 2-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада 1921 р. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 84 - 84 зв.

64. Гіньків 1 Михайло Євгенович
Народився 1887 р. у с. Імганівка (?) Могилівського повіту Подільської губернії. Українець. Стан - "потомственный гражданин". Військовий чиновник воєнного часу. Студент юридичного факультету Київського університету ім. Святого Володимира. Партійність - "до війни с. р.".
В Армії УНР із 1919 р., служив на посаді діловода у прикордонних військах. Під час Другого Зимового походу - в інтендантстві штабу армії 2. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. під с. Миньки 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 85 - 85 зв.
Примітки
У списках розстріляних - Гіньков.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання сотник.
Під час допиту визнав, що "Армія, з моєї точки зору, була небоєздатною".

65. Романенко Степан Якимович
Народився у березні 1896 р. у м. Харків. Росіянин 1. Міщанин. Закінчив двокласну міську школу. Конторник. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р., служив писарем технічної частини та писарем Української дипломатичної місії. Під час Другого Зимового походу - писар 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив близько 15.00 - 16.00 год. 17 листопада 1921 р. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 86 - 86 зв.
Примітка
1. В анкеті - "великорос".

66. Запорожець Данило Семенович
Народився 1899 р. у м. Миколаїв Херсонської губернії. Українець. Селянин. Батько - робітник цукрового заводу у м. Бердичів. Освіта - двокласна. Службовець казначейства.
До Армії УНР мобілізований у вересні 1919 р., служив писарем. Під час Другого Зимового походу - бухгалтер скарбниці 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 87 - 87 зв.

67. Вержбович 1 Леонтій Петрович
Народився 12 серпня 1891 р. у с. Черепин Таращанського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив Озерянську сільську школу. Підпоручик. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - старшина батареї 4-ї Київської дивізії 2. В полон потрапив близько 16.00 год. 17 листопада 1921 р. під с. Малі Миньки 3. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 88 - 88 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Верубович.
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
Намагався приховати своє військове звання, стверджував, що не має жодної військової освіти.

68. Іваненко Яким Захарович
Народився 9 вересня 1892 р. в м. Одеса Херсонської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 2 класи народного училища. Канцелярист. Безпартійний 1.
До Армії УНР мобілізований у 1919 р., служив старшим писарем. Інтернований у табір м. Стшалково. Під час Другого Зимового походу - старший писар куреня польової варти 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада 1921 р. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 89 - 89 зв.
Примітка
1. В графі партійність записано "не состоял, но сочувствую учению Маркса".

69. Старенький Яків Ничипорович
Народився 20 жовтня 1896 р. (?) у с. Боговиця (?) Кам'янецького повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 6 класів 2-ї Одеської гімназії та 2-у Одеську школу прапорщиків. Поручик. Безпартійний.
В армії УНР із 1919 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - старшина 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада 1921 р. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 90 - 90 зв.

70. Ходько Борис Олексійович
Народився 1898 р. в м. Київ. Українець. Стан - "потомственный гражданин г. Киева". Закінчив 4 класи гімназії та Першу Київську школу прапорщиків. Поручик. Безпартійний.
Служив у Червоній армії. В Армії УНР із 1920 р. як молодший старшина 19-го куреня. Під час Другого Зимового походу - старшина 1 на становищі козака 5-го куреня 2 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 91 - 91 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.
2. Зі слів Б. Ходька, в курені налічувалося 65 багнетів.

71. Зеньченко 1 Лука Олексійович
Народився у 1883 р. в с. Людкове Новозибківського повіту Чернігівської губернії. Українець. Селянин (рідні у с. Людкове мали 11 десятин землі). Закінчив 4 класи. "Зауряд-прапорщик". Безпартійний.
В стані УНР із 1919 р. як службовець Міністерства фінансів. Інтернований в один із польських таборів. Під час Другого Зимового походу - скарбник польової скарбниці 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 16 листопада 1921 р. 2 Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 92 - 92 зв.
Примітки
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Зенченко.
2. Під час допиту Л. Зеньченко зазначив, що на початку рейду в скарбниці було 152 млн. крб., а на момент полону - 142 млн. крб.

72.Шмелівський 1 Станіслав Костянтинович
Народився 1890 р. у м. Фастів Київської губернії. Українець. Селянин. Освіта домашня. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - писар "грошового відділу" інтендантства 4-ї Київської дивізії 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 93 - 93 зв.
Примітки
У списку розстріляних - "Чмелевский", у анкеті - Шмелевський. В. Верига і Б. Тимошенко подають Чмелівський.
Стверджував, що вся казна потрапила до рук червоних.

73. Куденський 1 Євген Михайлович
Народився 1892 р. в м. Летичів Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 2 класи міського училища. Старший писар. Безпартійний.
В стані УНР із 1920 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - без посади при технічній сотні 4-ї Київської дивізії 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 94 - 94 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Кудинський.
В. Верига і Б. Тимошенко подають звання ранговий.

74. Прохоров-Нікитін 1 Іван Микитович
Народився 1890 р. у м. Петроград. Росіянин. Селянин. Закінчив школу солдатських дітей та бухгалтерські курси. Безпартійний.
До Армії УНР мобілізований 1920 р. в м. Кам'янець Подільської губернії. Служив діловодом у відділі постачання 17-ї бригади воєнізованої охорони. Під час Другого Зимового походу - діловод 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 95 - 95 зв.
Примітка
В. Верига і Б. Тимошенко подають Прохоров-Микитин.

75. Островський 1 Микита Тимофійович
Народився 13 жовтня 1896 р. в с. Посухівка (Насухівка?) Уманського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Освіта домашня. Молодший писар. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Учасник повстання проти Гетьмана України Павла Скоропадського. Під час Другого Зимового походу - писар господарчої частини 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада в бою під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 р.
Там само. Арк. 376 -376 зв.
Примітка
1. У списку розстріляних - Остовський, В. Верига та Б. Тимошенко подають Костовський.

76. Крутокоп 1 Яків Ельвович
Народився 1896 р. у м. Тернівка Подільської губернії. Єврей. Міщанин (батько, мати, брати і сестри служили на рибних промислах). Освіта домашня. Приказник. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Служив писарем 47-ї куреня 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу - писар інспекторської частини 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 2. Потрапив у полон 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 96 - 96 зв.
Примітки
В. Верига і Б. Тимошенко подають Крутопіль.
2. За свідченням Я. Крутокопа, 2-а бригада становила 130 - 140 багнетів.

77. Приполок Захар Ілліч
Анкета відсутня. Згідно зі списком розстріляних, на день смерті йому було 22 роки 1. В Армії УНР із 1919 р. Військовий чиновник. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Сторінка не пронумерована.
Примітка
1. У реабілітаційному висновку зазначено, що З. Приполок народився 1879 р. в Овруцькому повіті Волинської губернії.

78. Федоренко-Євтухів 1 Микола Іванович
Народився 1900 р. у м. Кам'янець Подільської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив церковно-приходську школу. Писар. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - писар 2-й куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив у районі сіл Малі і Великі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 98 - 98 зв.
Примітка
1. У списках розстріляних - Федоренко. В. Верига і Б. Тимошенко подають це ж саме прізвище.

79. Мелентіїв Михайло Львович
Народився 25 березня 1898 р. у м. Ямпіль Подільської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив двокласну школу. Писар. Безпартійний.
До Армії УНР мобілізований 25 травня 1920 р. Під час Другого Зимового походу - писар інтендантської частини 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 99 - 99 зв.
Примітка
1. В анкеті і списку розстріляних - Мелентьєв.

80. Тютюнник Степан Максимович
Народився 1894 р. у м. Шатава Кам'янецького повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську церковно-приходську школу. Листоноша. Безпартійний 1.
В Армії УНР із 1920 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - при відділі постачання 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив близько 16.00 год. під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 100 - 100 зв.
Примітка
1. У графі "партійність" записано, що він співчував соціал-демократам.

81. Гуцало Михайло Олексійович
Народився 1883 р. у с. Глушківці Кам'янецького повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив воєнно-фельдшерську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. на посаді фельдшера 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон під с. Миньки 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 101 - 101 зв.

82. Лісовський Олександр Григорович
Народився 1894 р. у м. Одеса Херсонської губернії. Білорус. Селянин. Закінчив 2 класи гімназії. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. (писар 6-ї бригади 6-ї Січової дивізії). Під час Другого Зимового походу - писар 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив під с. Миньки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 102 - 102 зв.

83. Саківський Микола Григорович
Народився 1890 р. у Волинському повіті Волинської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив 2 класи духовного училища. Безпартійний. Молодший унтер-офіцер.
В Армії УНР із 1919 р., служив у 6-ій комендантській сотні 6-ї Січовій дивізії. Під час Другого Зимового походу - козак комендантської сотні 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон під с. Малі Миньки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 103 - 103 зв.

84. Луб'яний 1 Василь Онуфрійович
Народився 1896 р. у с. Юшків Ріг Таращанського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Стояв на обліку в кулеметній сотні 16-го куреня 6-ї дивізії. Під час Другого Зимового походу - бунчужний кулеметної сотні 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив близько 16.00 год. 17 листопада під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 105 - 105 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Лубяний.

85. Гуденко Петро Спиридонович
Народився 29 жовтня 1896 р. у с. Ташлик Інкерманського (?) повіту Бессарабської губернії. Українець 1. Селянин. Малограмотний. Підпрапорщик ("за заслуги"). Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - козак 2 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 104 - 104 зв.
Примітки
В графі національність - "бессарабець".
В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.

86. Сускин Павло Юхимович
Народився 1898 р. у с. Нові Петрівці Київського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласну та фельдшерську школи. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 105 - 105 зв.

87. Сальський Олексій Петрович
Народився 1895 р. у м. Кременець Волинської губернії. Українець. Стан - дворянин. Закінчив 2 курси математичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира та школу прапорщиків. Коректор. Інвалід. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Інтернований у табір м. Ланцут. Під час Другого Зимового походу - в резерві штабу УПА 1. Потрапив у полон 16 листопада під м. Базар. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 106 - 106 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають військове звання хорунжий.

88. Ендрик 1 Йосип Лазаревич
Народився 15 квітня 1893 р. у м. Рига Ліфляндської губернії. Єврей. Міщанин. Студент. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований в один із польських таборів. Під час Другого Зимового походу - писар (нестройовий) 4-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 110 - 110 зв.
Примітка
1. В. Верига і Б. Тимошенко подають Хидрик.

89. Василів Михайло Миронович
Народився 1900 р. у с. Шустівці Рахтецької волості Кам'янецького повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 2 класи міського училища. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - в резерві штабу армії. Близько 15.00 - 16.00 год. 17 листопада під м. Базар, будучи пораненим, потрапив у полон. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 112 - 112 зв.

90. Токаревич Кость Антонович
Народився 1886 р. у Кам'янецькому повіті Подільської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив 2 курси юридичного факультету. Писар. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу - писар 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив, будучи пораненим, близько 14.00 - 15.00 год. 16 листопада під с. Миньки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 113 - 113 зв.

91. Олехнович 1 Семен Никонович
Народився 1897 р. у м. Пінськ Мінської губернії. Українець. Селянин. Закінчив церковно-приходську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Близько 16.00 год. 17 листопада під с. Миньки, будучи пораненим, потрапив у полон. Розстріляний 22 (23?) листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 114 - 114 зв.
Примітка
У списку розстріляних і реабілітаційному висновку - Олеханович. В. Верига і Б. Тимошенко подають Слеханович.

92. Манжула 1 Іван Федорович
Дати народження немає. Зазначено вік - 23 р. Народився у м. Переяслав Полтавської губернії. Українець. Козак. Слюсар. Безпартійний.
В Армії УНР з 1919 р. Під час Другого Зимового походу - козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив, будучи пораненим. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 115 - 115 зв.
Примітка
У списку розстріляних і реабілітаційному висновку - Манжуло.

93. Хульченко Мирон Антонович
Народився 1901 р. в Уманському повіті Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. У графі "партійність" - "партії - петлюрівської".
В Армії УНР із 1920 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - козак 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 116 - 116 зв.

94. Голуб Артем Павлович
Народився 1898 р. у Лебединському повіті Харківської губернії. Українець. Селянин. Малограмотний. Безпартійний 1.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу - санітар лазарету 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив, будучи пораненим. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 117 - 117 зв.

95. Вередин 1 Василь Ананійович
Народився 1899 р. в с. Вили… Ямпільському повіті Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу - санітар лазарету 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив, будучи пораненим. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 р.
Там само. Арк. 118 - 118 зв.
Примітка
В. Вери