listy_petlury

Видавнича Комісія:

А. Валійський, М. Ветухів, К. Паньківський

Редакційна Колеґія:

Л. Дражевська, Н. Лівицька-Холодна, Л. Чикаленко,

М. Шлемкевич, П. Шпірук

Технічна редакція: І.Замша

Обкладинка і портрет: Петро Холодний

by the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S., Inc.

Друкарня „Свободи", 81-83 Grand Street, Jersey City, New Jersey

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ В АМЕРИЦІ

симон

ПЕТЛЮРА

СТАТТІ, ЛИСТИ, ДОКУМЕНТИ

ВИДАНО УКРАЇНСЬКОЮ ВІЛЬНОЮ АКАДЕМІЄЮ НАУК У США

Нью Иорк 1956

PUBLISHED BY THE UKRAINIAN ACADEMY OF ARTS AND SCIENCES IN THE U.S., Inc.

This volume is made up of selections from the writings of Symon Petlyura, the former Head of the Government and the Commander-in-Chief of the independent Ukrainian People's Republic. These selections denote the most important landmarks of his life and ideological development: first, as a socialist advocating Ukrainian autonomy within Russia and, then, as the builder and leader of an independent state.

Petlyura was born in Poltava in 1879 and as a young theology student joined the underground socialist movement, where he was an active party-functionary, journalist, and editor. His writings of this period reflect the influence of Marxism. However, they also reflect his ardent advocacy of the Ukrainian national movement. Unable to live on his earnings as a journalist, he supported his family by taking employment as a bookkeeper in Moscow.

He became a prominent figure in the first modern Ukrainian government which was organized after the Revolution of 1917. He was Secretary of War in the Central Rada, then a member of the Directory of the Ukrainian People's Republic and the Commander-in-Chief of the Army. He later became the head of the Directory. As head of the Ukrainian government-in-exile, after November 1920, Petlyura actively promoted the cause of independent Ukrainian statehood. He was slain by an assassin in Paris on May 25, 1926.

This book is divided into three chapters, each of which encompasses a well-defined historical period: the pre-Revolutionary, that of the Revolution and Ukrainian independence, and the years in exile.

The first chapter (1902-1914) contains selections from Petlyura's articles published in the Ukrainian socialist press (legal and illegal), in the Ukrainian liberal press, and also in two Russian-language magazines (one, a Ukrainian publication and the other, a Russian historical periodical).

The second chapter (1917-1920) contains documents, proclamations, orders, letters and telegrams, which characterize Petlyura's activities as a statesman.

The third chapter (1920-1926) is made up of Petlyura's articles which were published in exile under various pseudonyms, and letters, the majority of which have never been published.

This material is published without any excisions or abbreviations; it is vital source material for the study of the Ukrainian national movement in the first quarter of the twentieth century. This work will also contribute to an understanding of an individual whose name personifies the spirit of struggle for freedom and independence in the Ukraine today.

Завдання цього видання — дати широкому суспільству і лишити для історії матеріяли з писаної спадщини Симона Петлюри, що свідчать про різноманітність його інтересів і насвітлюють шлях боротьби, яким він ішов, разом з своїм народом, з юних літ і до дня смерти.

Матеріяли книги ілюструють розвиток Симона Петлюри, від людини, спочатку зв'язаної марксівською ідеологією й партійною програмою, до понадпартійного державника, Голови Директорії Української Народньої Республіки. Статті Петлюри допоможуть простежити його ідейну путь від українського автономізму, що через федералізм пробився до ідеї державної самостійности України. Шлях Симона Петлюри відбиває розвиток ідей українського національного відродження першої чверти цього сторіччя.

Перша частина книги дає образ Петлюри — політичного журналіста, революціонера, редактора, літературного і театрального критика.

Друга частина дає матеріял до пізнання Петлюри, як організатора українського війська і Голови Держави.

Третя частина висвітлює діяльність Петлюри на еміґрації.

Вибір статтей до 1-ої і 3-ої частин книги був спрямований на те, щоб дати зразки писань Симона Петлюри всіх жанрів і по можливості з усіх періодичних видань, різного рівня і призначення, в яких він працював, від перших, неупевнених ще журналістичних спроб, що їх вдалося простежити з 1902 року. Друга частина книги дає майже все, що пощастило досі зібрати з періоду 1917-1920 років. У додатку до цієї частини подано густішим складом кілька уривків з тогочасних газет, щоб дати зразки того, як реферувала преса виступи Петлюри (ориґінальних записів численних тоді промов С. Петлюри немає).

Вибрані статті, листи (понад тридцять з них друкуються вперше), відозви, накази і розпорядження подані в цілості, без жадних скорочень. Вийнятком є лише кілька уривків листів і статтей, взятих з книги О. Лотоцького — „Симон Петлюра", бо Редакційна Колеґія не мала повних текстів. З двох статтей-оглядів

узято цілі розділи. Мова-лексика С. Петлюри залишена без змін: вона показує розвиток української публіцистичної мови на початку нашого сторіччя. Правопис узгіднено за словником Г. Голоскевича.

Примітки, позначені зіркою, — редакційні: вони подають джерело. Примітки, позначені цифрами, але без підпису — це примітки С. Петлюри.

В цій книзі надруковано лише частину зібраних матеріялів, які надходять і далі. Комітет Вшанування Пам'яті Симона Петлюри в Америці продовжуватиме збирання писаної спадщини Симона Петлюри, створюючи Архів Симона Петлюри при УВАН у США і так кладучи підвалини для повного видання його творів. У „Матеріялах до бібліографії творів С. Петлюри" занотовано все, досі зібране і подано джерела, де можна знайти ориґінали, подано псевдоніми С. Петлюри, за якими треба шукати його статтей.

Ця книга, видана в тридцяту річницю смерти Симона Петлюри, є початком. Завершення лишається справою і обов'язком майбутнього.

СТАН НАРОДНЬОЇ ОСВІТИ ТА МЕДИЦИНИ В ПОЛТАВЩИНІ

Недавно Статистичне Бюро Полтавського Губернського Земства видало „Статистичний Річник", в якому міститься дуже багато цінного матеріялу для вияснення сучасного стану економічної і культурно-просвітньої діяльности земства, а також ряд статтей, що малюють нам стан промисловости взагалі і деяких її паростів зосібна.

Ми наведемо тільки ряд цифр, що дотикаються стану народньої освіти та медицини.

До 1 січня 1900 р. в Полтавщині було 870 народніх шкіл, як для такої великої округи дуже мало. В кожній школі вчилось пересічно душ 60. Коли взяти на увагу, що в Полтавщині живе 2,922,500 чоловіка (до 1 січня 1900 p.), а дітей шкільного зросту 204,575 чол., то для того, щоб задовольнити потреби в освіті дітей, треба було б мати 3,409 комплектів або кляс. В дійсності, як уже було сказано, кляс (комплектів) було усього тільки 918 (на 870 шкіл); значить, у школах училось трохи більше як 1/3 потрібного числа дітей шкільного зросту (36,9%). Коли зауважити, що кожен рік відкривається значно менше число шкіл, ніж потребується природним приростом людности, то прийдеться доконче признати той факт, що шкільна справа в Полтавщині відстає з року на рік від зростаючої потреби в освіті. Взагалі по губернії одна школа приходилась на просторінь в 51.5 кв. верстви (в 1898 р.) і в 49.9 кв. в. (в 1899 р.) і на число душ — в 1898 р. — 3,420, а в 1899 р. — 3,359. На одного учителя приходилось від 45 до 68 учеників. Цікаво підкреслити дуже низький % дівчат у школах: їх (шкільного зросту) було всього тільки 14.0% (в 1899 p.). Таким чином, коли поставити поруч середнє число учнів на одного учителя вкупі з високим % побільшення дітей шкільного зросту і низьким % проґресивного побільшення шкіл, — то сам собою проситься вивід: що життя доконче потребує, вимагає заведення все нових і нових шкіл.

Але й ті, що є, не геть то гарно обставлені. Принаймні що дотикається шкільних бібліотек, то їх або зовсім нема при школах, або вони дуже бідно поставлені. Стан їх краще всього малюється в справозданні дирекції народніх шкіл Полтавської губ. за 1899 p.: ,,B городських, приходських і начальних школах, а також сільських начальних школах бібліотеки складаються переважно з учебників і взагалі з книжок клясного уживання; власне ж бібліотеки, призначені для учнів — для читання в часи вільні від студій, є в дуже небагатьох школах цього типу. Колекції шкільних підручників у цих школах складаються переважно з прописей, розрізаних алфавитів, картин по Св. Історії, клясних рахівниць, географічних карт і ґлобусів". Такий стан шкільних бібліотек і мале число шкіл виясняється недостачею матеріяльних засобів, браком фінансів; в 1899 р. земства Полтавської губернії призначили на школи всього тільки 606,959 карб., в 1900 році і того менше — 592 тисячі карб.

Ще в гіршому стані стоїть медицина і охорона народнього здоров'я в губернії. І хоч земства Полтав. губ. роблять в цій справі в порівнянні з іншими земствами більше, але все ж треба зазначити, що того, що робиться, дуже замало. Так на всю Полтавщину в 1898 p. медичних земських участків числилось усього 94; лікарів 108; фершалів 378; фершалиць-акушерок 27; просто акушерок 22. Всі названі категорії медичного персоналу получали платню від земства. Як мало цього персоналу, порівнюючи з кількістю людности в губернії, може показувати той факт, що на долю одного лікаря приходилось 11,211 чоловіка-пацієнтів у рік. Приймали хворих в сільських лічебницях, яких у губ. — 33 і в прийомних покоях — 34.

Справоздання лікарів констатують прямо неможливість так як слід відноситись до своїх обов'язків відносно хворих, з огляду на велике число їх. Одному лікареві кожен день приходиться прийняти і обдивитись від 150 до 240 душ! .. Само собою ясно, які сумні наслідки від цього виходять... І тут проситься вивід: життя вимагає заведення все нових і нових медичних пунктів.. . Усього на медицину в 1900 році потрачено земством 1,023,000 карбованців. Ця сума мала дуже в порівнянні з тією, що земство бере з людности в формі податків чи налогів. Так в 1899 році Полт. губ. дала російському урядові 15,255,000 карб., а потратила на свої потреби тільки 8,874,000 карб.

* Літературно-Науковий Вістник, Річник V, том XIX, 1902, ст. 152-154. Цю статтю містимо, як хронологічно першу відому сьогодні статтю С. В. Петлюри. Лексика, як і в усій книжці, не виправлена.

ПРИВ. ДОЦ. Н. И. ЛАЗАРЕВСКИИ. АВТОНОМИЯ. СПБ, 1906*

Національне питання в Росії починає приваблювати до себе потроху живий інтерес серед широких кругів громадянства. Це видко хоч би з того, що на „книжному ринку" все частіш починають з'являтися різні брошури та інші видання, присвячені національній справі. Не можна сказати, щоб нова література по національному питанню визначалась високою науковою вартістю. Коли й можна сказати щось добре про таку літературу, то вона здебільшого належить до перекладної. З новинок цієї літератури доводиться зазначити праці Кавтського, Гумпловича, Рудольфа Шпрінґера (СІНОПТІКУС). Щождо самостійної продукції російських письменників в справі національного питання, то тут доведеться сказати, що вона більше нагадує січку, ніж справжню наукову пробу оброблення національної справи. Правда, така кваліфікація мусить минути праці В. Медема і почасти Гайлікмана, але ці письменники, виступаючи прихильниками екстериторіяльного принципу, ледве чи стоять, принаймні в сучасний момент, на реальному ґрунті і тому праці їх не можна вважати за реальну пробу розв'язати національне питання.

Являючись питанням державно-правничим, національне питання вимагає, щоб його розглядати в конкретних обставинах політично-правничого характеру. На великий жаль, фахівці правники мало освітили національне питання з цього боку. Крім невеличкої брошури д. Лазаревського ми не знаходимо майже нічого, що б можна було рекомендувати читачам для ознайомлення з правничими компетенціями тих державних інституцій, що стоять на сторожі національних інтересів певної народности. Д. Лазаревський подає в своїй брошурі досить вірну аналізу таких розумінь, як самоуправа, автономія, федерація, показує, якими правами володіє кожна з згаданих державних категорій, в яких відносинах вони стоять до держави, до центрального уряду, яка ріжниця між ними в правах, в обов'язках і т. д. Написана брошура досить живо, інтересно і зі знанням справи. Через це ми радимо познайомитися з нею кожному, хто цікавиться державно-правною стороною національного питання.

Наказ Головної Команди Армiї УНР про видiлення коштiв на утримання вiйськово-санiтарної Мiсiї в Нiмеччинi

Цим наказується Вам — на руки Голови Вiйськово-Санiтарної Мiсiї для справ вiйськових полонених у Нiмеччинi Сотниковi М.Тревiнському на витрати по утриманню Мiсiї та допомоги полоненим — одноразово, згiдно кошторису, представленому Головою Мiсiї з дня 2 лютого 1920 р. Ч.75 на квоту п’ятсот тисяч п’ятсот марок (500.500 м.) нiмецької валюти — видати триста тисяч (300.000) нiмецької валюти.

Наказ Головної Команди армiї УНР Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям про переведення ревiзiї

Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям в державах, якi повстали на територiї бувшої Австро-Угорської Монархiї, в Нiмеччинi, в державах балканського пiвострова i в Iталiї Отаману Окопенко

З одержанням цього наказується Вам перевести ревiзiю всiх пiдлеглих Вам Вiйськово-Санiтарних Мiсiй, крiм берлiнської, — мiж иншими також i в Iталiї, так з боку їх дотеперiшньої дiяльности (вiд початку їх iстновання), як i з боку фiнансового (прибутки i видатки).

Ревiзiйну Комiсiю для перевiрки Української Вiйськово-Санiтарної Мiсiї в Берлiнi заряджено вже окремим наказом, ч.87, якого копiю Вам залучається.

В склад ревiзiйних Комiсiй для поодиноких Вiйськово-Санiтарних Мiсiй обов’язково мають входити по одному членовi тих дипльоматичних Мiсiй, якi находяться в мiсцi осiдку В.-С. Мiсiї. В сiй цiлi належить, покликуючись на нинiшнiй наказ, звернутись до дотичних Дипльоматичних Мiсiй з просьбою о призначення одного члена.

Рiвночасно наказується провiрити необхiднiсть поодиноких членiв всiх Ваших Мiсiй i по можности скоротити до мiнiмуму їх штати, а зайвих членiв вiдослати до Кам’янця, в розпорядження Вiйськового Мiнiстра.

Вислiди ревiзiї з вiдповiдними висновками представити Вiйськовому Мiнiстру.

Т.в.о. Мiнiстра закордонних справ Багриновський (в.р.)

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням уважно розглянути документи, якi має вручити колишнiй Голова Дипломатичної Мiсiї УНР у Румунiї Г. Гасенко

i Головний Отаман Вiйськ панiв членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки Професору Ф. Швецю

Долучаючи до цього копiю листа бувшого Голови Дипльоматичної Мiсiї в Румунiї Г. Гасенко, прошу Вас зайнятись справою, порушеною в листi Г. Гасенка, прийняти i всебiчно оглянути документи, якi вручить Вам Г. Гасенко, i в порозумiнню з Мiнiстром Фiнансiв Б.Мартосом полагодити справу так, як того вимагає гiднiсть та iнтереси нашої Республiки.

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням навести порядок у справi укладення рiзних угод

i Головний Отаман Вiйськ членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки Професора Ф.Швеця та А.Макаренка

Останнiми часами до мене персонально i до Мiнiстерства Закордонних Справ УНР надходять повiдомлення i доклади деяких українських дiячiв i наших торговельних агентiв за кордоном про те, що цiлий ряд торговельно-промислових i фiнансових фiрм пропонують Уряду УНР свої послуги в справi заключення займiв, продажу рiжного майна для потреб нашої Республiки та инше. В зв’язку з цим такi фiрми, як i окремi особи, звертаються до нас через цих агентiв з пропозицiями посередництва мiж нами i урядами закордонними в напрямку визнання нашої незалежности i нашого Уряду за цiну оддачi їм концесiї i инших пiльг фiнансового чи експльоатацiйно-промислового характеру.

В зв’язку (з) необхiднiстю забезпечити iнтереси Республiки, а також добробуту народнього, я гадав би, через можливiсть ажiотажу в сферi цих iнтересiв Республiки, що найбiльш одповiдаючим користi нашої Держави було б абсолютне позбавлення окремих представникiв влади i торговельних агентiв якого б то не було права на заключення зобов’язуючих умов Уряду УНР на концесiї чи експльоатацiї нашого промислу i взагалi народнього багацтва. Я гадаю, що нi я, нi Ви, нi окремi члени нашого Уряду, кождий зокрема, не маємо права нi давати таких зобов’язань, нi самим заключати їх. Таке право до скликання Парламенту УНР може належати тiльки Урядовi УНР i мусить бути (цi слова дописанi С.Петлюрою. — В.С.) санкцiоноване Верховною Владою Республiки — Директорiєю УНР. В зв’язку з цим змiст мого листа я вважаю необхiдним в копiї передати перебуваючому зараз за кордоном Мiнiстру Фiнансiв Б.Мартосу.

Лист С.Петлюри до Мiнiстра юстицiї УНР А. Лiвицького щодо публiкацiї в газетi “Громадська думка”

В числi 44 часопису “Громадська думка” од 21/II ц.р. умiщена з Кам’янця-Подiльського допис, в якiй автор її пише мiж иншим слiдуюче: “Дня 11/II ц.р. закiнчилася сесiя Української Нацiональної Ради. Осудивши перехiд Галицьких частин до Денiкiна як шкiдливий для державности i самостiйности України, хоч, може, виправданий обставинами, осуджено безпощадно Варшавську декларацiю з 2/ХII 1919 р., яка на чужинецьку поталу вiддає великi простори Українських земель, а зокрема Схiдню Галичину. Державна плятформа Української Нацiональної Ради є самостiйницька. В постановах, винесених II ц.м., стверджено, що причиною теперiшнього катастрофального положення УНР є в першiй мiрi дотеперiшня полiтика i тактика Директорiї, її правительства та тих кол, що їх пiддержували. Є це полiтичний осуд полiтики есдекiв, в яких руках головно спочивала офiцiальна полiтика УНР i якi своєю короткозорiстю та непораднiстю довели до катастрофи. Директорiю од 16/II.1919 р. уважається за не iснуючу, а Отамана Петлюру уважається тiльки тимчасовим репрезентантом Держави. Його Правительство може вести лише бiжучi державнi агенди. На протязi трьох тижнiв вiд дня увiльнення якої-небудь части Української землi i установлення там державного центру найпiзнiше одначе до 1 травня ц.р. має бути скликаний предпарлямент, який вибере Голову Держави й покличе одповiдальне правительство та положить першi основи конституцiї. В день зiбрання предпарляменту Отаман Петлюра i його правительство автоматично тратять свої уповноваження. Всi цi постанови прийнятi одноголосно”.

Ця кореспонденцiя звернула мою увагу не так своєю полiтичною наївнiстю та легковажнiстю, як тим шкiдливим впливом, який вона може викликати в закордонних полiтичних кругах. Убачаючи в резолюцiї неодповiдальної органiзацiї, що назвала себе “Українською Нацiональною Радою”, елементи i ознаки протидержавного злочину, пропоную Вам як генерал-прокурору УНР пильнiше вияснити цю справу i про наслiдки її довести до мого вiдома.

Лист С. Петлюри до Голови Дипломатичної Місії УНР в Румунії К. Мацієвича

I. Становище на Вкраїні буде Вам докладно з’ясовано в листі Лівицького. Я буду торкатись справ військових. Отож останніми часами відношення уряду польського до справи наших формувань значно змінились на краще. 21/II відбулось спільне засідання представників нашої військової секції з представниками військового міністерства польського. Поляки дають згоду на формування двох дівізій. Всіх полонених з Ланцута перевозиться до Берестя, де може розташуватись більше людей. Для формування поляки дають все. Вже стали краще годувати, прислали одежу (повні комплекти) на 3000 чоловік. В міру збільшення людей одежа буде додаватись. Я змагаюсь прискорити формування, щоб бути готовим до весни. Висилаю людей — кур’єрів до Німеччини, щоб перевести звідти частину наших полонених (більш свідомих з національного боку) до Берестя. Беру до Берестя так само і частину наших старшин з Кам’янця для збільшення старшинського складу формуємих частин. В зв’язку з цім до мене кілька разів приходив Казанова, виявляючи бажання поїхати до Букарешту, щоб допомогти і там нашим формуванням. Я гадаю, що ця зміна з боку поляків повинна вплинути і на Румунський Уряд. Отже, нову сітуацію треба Вам якнайкраще використати. Треба зразу добитись згоди на формування одної дівізії згідно з тою схемою її, яку привезе з собою М.Шаповал, що виїздить до Вас разом з Казановою. В разі згоди чи доброзичливого відношення до Вашої в цій справі інтерпеляції треба енергійно взятись за діло і створити за короткий час “чудо”. Як це робити — я на словах передав Шаповалові.

II. До Омельяновича-Павленка виїхав Мазепа з тим, аби намітити пересування того війська, що з Ом.-Павленком, до майбутнього району нашого стратегичного розгортання.

III. Ол. Шаповал приступив до формування бригади в Кам’янцю та околицях Нової Ушиці. Допомогу зброєю і ин. майном дають поляки. Ця бригада чи частина її мають потім пересунутись в напрямку — Могилів-Под. При першій можливости для поповнення та розгортання бригади зроблено буде мобілізацію.

IV. Пересилаю Вам копію радіо-депеши, одержаної Польським Урядом з Харкова (21/II) од Укр. Тимч. Большевицького уряду. Копію радіо-депеші вручив Міністр Патек Л. Міхайлову вчора (21/II). Зверніть увагу на підписи “комісарів”. Нема ні військового, ні шляхів, ні внутрішніх справ, ні освіти, ні фінансів. Банда Московських підставних пройдох зарані опреділяє федерированіє України з Росією і вже тепер, по вказівкам очевидно з Москви, не дбає і ігнорує найбільш важні галузі державного життя — показчики його самостійности. Одночасно зверніть увагу ще й на те, що депеша послана з Харкова, а не з Київа. Пояснення цього факту полягає в непевности “уряду” большевицького щодо Київа. Повстання на Полтавщині дають себе почувати. Більш-менш певно, що комунікація між Харковом—Полтавою—Київом зла, часто жується повстанцями, а потяги ходять під екскортою бронепотягів і охорони. Київ як осідок уряду може бути непевним для тривалого перебування.

V. Посилаю також копію докладу на моє ймення Д.Левицького, з котрого побачите дещо нове в смислі інформаційному про становище большевиків до нас. Можу додати, що оскільки я знаю, — Ландебергі, член-роб. англійської партії, не переконується аргументами большевицькими щодо Нашого істнування і прав наших на державне життя.

VI. В зв’язку з докладом Д.Левицького і взагалі з большевицькими мирними пропозіціями не слід упускати потреби кожній стороні, що буде переговорювати з большевиками, мати свою реальну озброєну силу. Поляки, хоч і одержали пропозицію для ціх переговорів, але покликали нові річники до війська і дуже інтенсивно працюють над зміцненням і війська, і фронта свого. Я гадаю, що й переміна відношення поляків до справ наших, формування з пасивного на активне в значній мірі пояснюється можливістю зовсім инших вислідків од тих переговорів, як здебільшого тепер думають і певним реальним рощотом на допомогу українського війська в боротьбі проти большевиків, котра може з весною прибрати більш ширші і активні форми, особливо в зв’язку з настріями нашого селянства в місцевостях, окупованих большевиками. Крім инших інформацій, останні листи, одержані од Мазепи, стверджують вороже відношення нашого селянства проти большевиків.

VII. Потрібно Вам звернути увагу і перевірити, чи є перенумеровані ті гроші (гривні), що маєте Ви перевезти з Хотина до Букарешта. Коли вони не перенумеровані, слід це зробити за допомогою Румунської експедиції, взявши у Мартоса чергові числа серій.

VIII. Найголовніше — зробіть все для негайного формування згідно з планом, який привезе Шаповал.

Чернетка листа до Голови Української Дипломатичної Мiсiї в Румунiї К. Мацiєвича про термiнову присилку грошей на утримання Варшавської Дипломатичної Мiсiї

В додаток до письма № 153 12 березня 1920 року iз огляду на абсолютну вiдсутнiсть грошей в розпорядженнi Мiнiстерства Закордонних Справ для утримання Варшавської Дипльоматичної Мiсiї з Вiйськовою її секцiєю, а також инших установ Республiки, перебуваючих поза межами України, прошу Вас негайно з одержанням цього переслати через п. Дмитрiїва до Варшави в розпорядження Мiнiстерства Закордонних Справ i вiднести на рахунок Мiнiстерства з коштiв Вашої Мiсiї, або инших, які є у Вашому розпорядженнi, п’ятсот тисяч лей в румунськiй або в иншiй закордоннiй валютi, бо инакше мусить припиниться та державна робота, яка провадиться в Польщi.

Машинописна копiя з правками С. Петлюри, якi видiленi.

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади вiйськового агента i ревiзора при Дипломатичнiй Мiсiї в Празi

Директорiї Української Народньої Республiки

Вiйськовий Агент при Дипльоматичнiй Мiсiї Української Народньої Республiки в Празi i Вiйськовий Ревiзор п. Олександр Жукiвський, згiдно з його проханням вiд 24 сiчня ц.р., звiльняється з посади вiйськового агента i вiйськового ревiзора.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв про створення Особливої Державної Комiсiї для пiдготовки законопроектiв та статутiв щодо державного управлiння

Маючи на увазi вiдновити в найближчому часi дiяльнiсть державних органiв Республiки, рахую необхiдним, аби вже зараз приступити до пiдготовчої працi, а саме — до вироблення законопроектiв та статутiв, якi б охоплювали все державне керування Республiкою i переведення яких в життя могло би дати мiцний грунт в процесi нашого державного будiвництва.

Для здiйснення цього вважаю необхiдним, аби негайно при Радi Народнiх Мiнiстрiв була утворена Особлива Державна Комiсiя, в склад якої увiйшли би представники всiх полiтичних партiй, якi стоять на грунтi української державности i якi подiляють основну лiнiю полiтики, якої до свого часу трималося i тримається Правительство УНР.

Кожна з полiтичних партiй повинна дати до складу Комiсiї свої найкращi сили з вiдповiдною квалiфiкацiєю чи в смислi теоретичної пiдготовки, чи практичного стану та знайомства з тою чи иншою галуззю державного життя.

До складу Комiсiї повиннi також увiйти представники окремих Мiнiстерств.

Головною провiдною думкою при виробленню Комiсiєю вiдповiдних законопроектiв, статутiв та iнструкцiй повинна бути iдея створення української державности в формi Української Народньої Республiки.

З цiєю метою Комiсiя повинна переглянути всю систему державного законодавчо-адмiнiстративно-судебного апарату, розглянувши всi закони та статути, на пiдставi яких вiн iстнував, з’ясувавши їх доцiльнiсть щодо сучасних вимог державного життя i виробивши вiдповiднi законопроекти, статути та iнструкцiї, якi, головним чином, торкаються:

а) майбутнього парляменту України та виборного закону до нього;

б) центральних державних установ — Мiнiстерств та його органiв;

в) органiв державного управлiння та самоуправлiння на мiсцях — в мiстi, повiтi, волости та селi.

Зокрема, Комiсiя повинна головну увагу звернути на: а) органи Управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ на мiсцях — в повiтi, волости та селi (переглянувши всi iстнувавшi до свого часу Законоположення) i б) на органи мiсцевого самоуправлiння — мiського та земського (переглянувши земське положення 1861 р. i городове 1871 р., а також всi законоположення за часiв Укр. Нар. Республiки) i дрiбну волостну одиницю.

Виробленi законопроекти, статути та iнструкцiї могли би бути предкладенi на затвердження майбутнього українського парляменту чи до скликання його провизорочно на затвердження звичайним до цього часу законодавчим шляхом.

Аби забезпечити бiльшу продуктивнiсть працi згаданої Комiсiї, на мою думку, Правительство повинно взяти її на державнi кошти, поставивши одночасно певнi рiчинцi для вироблення вiдповiдних законiв, статутiв та iнструкцiй.

Про заходи Правительства в цiй справi прошу повiдомити мене.

Наказ Директорiї про доручення А. Лiвицькому виконувати обов’язки Голови Ради Народних Мiнiстрiв на час його вiдсутностi

Директорiї Української Народньої Республiки

На пiдставi внесення Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсака Мазепи вiд 10 березня 1920 року Заступниковi Голови Ради Мiнiстрiв i Керуючому Мiнiстерством Справ Закордонних Андрiю Лiвицькому доручається виконувати на час вiдсутности п.Мазепи обов’язки Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР про пiдготовку плану вiдродження сiльськогосподарської промисловостi

Копiя — В.о. Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв А. Лiвицькому, Мiнiстрам — Шадлуну i Огiєнко

В зв’язку з майбутнiм в найближчому часi вiдновленням працi державного апарату перед Правительством Республiки повстають великi завдання по вiдродженню та вiдбудованню зруйнованого революцiєю та московськими комунiстами економично-господарчого життя краю i, в першу чергу, сiльськогосподарчої промисловости.

Дрiбнi сiльськi господарства, — особливо в зв’язку з аграрною реформою на Українi, яку Правительство повинно перевести пiсля звiльнення територiї вiд ворожої окупацiї, — будуть в станi провадити належну землеробську культуру лише тодi, коли вони будуть забезпеченi необхiдним сiльськогосподарчим реманентом та живим iнвентарем, без чого не може вiдродитися наша дрiбна сiльськогосподарча промисловiсть.

Перед Урядом повстає питання про забезпечення цих дрiбних селянських господарств необхiдним кредитом для придбання всього необхiдного для провадження землеробської культури.

На мою думку, сiльськогосподарчi кооперативи на Українi, навiть принявши пiд увагу їх великий зрiст за останнi роки, не будуть в станi забезпечити селян кредитом, особливо коли мати на увазi, що большовики сильно зруйновали нашу українську кооперацiю, i тому Правительству прийдеться прийти на допомогу селянам своїм державним кредитом.

Знаючи, що в Мiнiстерствi Земельних Справ ще в минулому роцi провадилася пiдготовча праця в смислi вироблення статуту про органiзацiю центральної кредитової сiльськогосподарчої iнституцiї чи Земельного Банку для задоволення вищезгаданих потреб, я вважаю необхiдним, аби в сучасний мент праця Мiнiстерства в цiм напрямку була негайно вiдновлена та доведена до кiнця, конкретизуючись в певних зафiксованих законопроектах чи статутах.

А тому пропоную Вам зробити в цiм вiдношенню вiдповiдне розпорядження Мiнiстерству Земельних Справ, поставивши йому певний речiнець для вироблення вiдповiдного законопроекту чи статуту, який має бути внесений на розгляд чи майбутнього українського Парляменту, чи переведений в життя звичайним нинi законодавчим шляхом.

Про Вашi заходи в цiй справi прошу своєчасно повiдомити мене.

Наказ Директорiї УНР про призначення контр-адмiрала М. Остроградського Головним Начальником Чорноморського флоту

Директорiї Української Народньої Республiки

Про призначення контр-адмiрала М. Остроградського

Призначається: Контр-Адмiрал Михайло Остроградськiй Головним Начальником Черноморської Фльоти Заступником п. Вiйськового i Морського Мiнiстра по справам Вiйськового та Торговельного Мореплавання.

Повноваження Уряду УНР контр-адміралу Остроградському на міжнародні контакти

Української Народньої Республіки Повновласть

Оцим Правительство Української Народньої Республіки уповноважує п. Контр-Адмірала Михайла Остроградського бути представником від Уряду Республіки на півдні України по справам військового та торговельного мореплавання.

Зокрема, п. Контр-Адмірал М.Остроградський уповноважується:

1) Входити разом з Послами Української Народньої Республіки при чужоземних урядах зі внесенням всіляких заяв, адресованих до Урядів чужоземних держав, а також особисто до окремих Міністерств цих держав по справам військового та торговельного мореплавання;

2) Утворити при Дипльоматичних Українських Місіях в Румунії, Болгарії та Туреччині Військово-Морські секції, які в дипльоматичному відношенню мають підлягати п.п. Головам цих Місій, а в військовому та технічному безпосередньо йому, Контр-Адміралу Остроградському;

3) Складати, затверджувати та розв’язувати всякі договори по найму, віддачі в аренду, купівлі і продажу, а також ремонту ріжних морських та річних пароплавів;

4) Утворювати демобілізаційні Комісії, затверджувати і опротестовувати претензії судовласників;

5) Мобілізувати торговельні суда, запитуючи на це в кожному окремому випадкові дозволу Уряду, і лише в виключному випадкові роблячи це самостійно з негайним мотивованим донесенням про це Урядові Республіки.

До часу налагодження нормального зв’язку півдня України з Урядом УНР п. Контр-Адмірал М. Остроградський про всі свої розпорядження і діяльність має повідомляти Уряд, по можливости, щомісячними донесеннями, а наприкінці року представляти повний відчит та справоздання.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

і Керуючий Міністерством Справ Закордонних А. Лівицький

ЦДАВОВУ: Ф. 3205. — Оп. 1. — Спр. 57. — Арк. 86—86 зв.

Звернення С. Петлюри до українського народу в зв’язку з пiдписанням договору з Польщею

Ось уже три роки змагаєшся ти запанувати в своїй Республiцi, здобути собi волю, рiвнiсть i непiдлеглiсть, борючись з червоними iмперiялистами большевиками.

Руїна сел, руїна господарств, кров неповинних, сльози по вбитих та замучених большевиками батьках, матерях, братах i сестрах, безлiч одиноких могил на всьому теренi українському — ось наслiдок боротьби за найсвятiшi iдеали людскости твоїх синiв.

Умираючи, вони благали тебе i заповiдали тобi продовжувати оту тяжку боротьбу за твою вiльнiсть, щоб доказати усьому свiту, що i український нарiд здатний до самостiйного життя й сам може порядкувати своєю землею i своєю волею державною.

Торiк лiтом наша армiя переможно увiйшла до серця України — золотоглавого Київа, але другий ворог — теж московський, — чорний iмперiялист, недобиток росiйського царату — ватаги Денiкiна скористалися росiйською орiєнтацiєю галицького Командування, збили його з позицiї незалежности України, i галицька армiя, обдурена своїми командирами, перейшла на бiк нашого ворога, поставив надднiпрянську армiю в невигодне i майже катастрофiчне становище. Наша Армiя, змучена i знесилена, мусила поспiшно отходити, але не згасла ще вiра в серцях наших старшин i козакiв в кращi днi, i ота глибока вiра в святу нашу справу i в здатнiсть нашого народу до державного самостiйного життя перемогла i зневiр’я, i втому, i великi невдачi.

Через це я дав наказ генералу Омельяновичу-Павленко з частиною вiйська почати боротьбу з большовиками по новому способу, як того вимагала вiйськова обстановка. Друга частина армiї нашла собi притулок в Польщi.

I тепер ви чуєте про бої нашої армiї в землях Катеринославськiй i Херсонськiй, яка пiдтримується тобою, український нарiд.

Частина Української Армiї на чолi з полковником Удовиченко б’ється з московським ворогом на землях Подiлля, i близький той час, коли цi частини дружними ударами вижинуть ворога з нашої землi i з’єднаються в одну дiсцiплiнiровану армiю, знову обороняючи свою землю, твою нацiональну волю i твоє хозяйство.

Три роки ти боровся один, забутий усiма народами свiту, бо твої вороги не спали i всякими нечистими шляхами провокували тебе, не признаючи за тобою навiть права називатися українцями, українським народом. Тепер одбувається велика перемiна.

Героїчна боротьба з небувалими ще прикладами в iсторiї самопожертви, самовiдданости, любови до свого краю, культури, мови, вiльности — вони переконали иншi народи всього свiту (в) справедливости твоїх вимог i святости твоїх iдеалiв, якi найшли вiдгук в першу чергу в серцях уже вiльного польського народу.

Польський нарiд в лицi свого Начальника Держави i Начального Вождя Вiйськ I.Пiлсудського, свого правительства признав самостiйнiсть твоєї Республiки i твою державну незалежнiсть.

Другi держави Свiту не можуть не признати твоєї непiдлеглости — бо твої змагання є кристально чистi i справедливi, а справедливiсть завжди перемагає.

Польська Республiка стала на реальний шлях допомоги Українськiй Народнiй Республiцi в її боротьбi з московськими большевиками-окупантами, давши змогу частинам її армiї формуватися в себе, i ця армiя теж йде битися з ворогами України.

Але тепер українська армiя буде битися не одна, а разом з армiєю дружньої нам Республiки Польської проти червоних iмперiялiстiв, якi загрожують також i вiльному життю польського народу.

Мiж Правительствами Республiк Української i Польської заключений вiйськовий договiр, на пiдставi якого польськi вiйська прийдуть разом з українськими на терен український як союзники проти одного ворога, а по закiнченню боротьби з большевиками польськi вiйська будуть негайно одведенi в межi своєї Республiки.

Мiнiстерство Української Народньої Республiки на чолi з Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв I. Мазепою вiдновило свою роботу по заведенню ладу та порядку на Українi та по органiзацiї державної влади на мiстах.

Але робота Правительства може бути продуктивною тiльки в разi допомоги, пiдтримки i безпосередньої участи в державнiй роботi всiх верств громадянства, а через це Комiсарiати, Народнi Управи i иншi Установи мусять приготовитися i негайно розпочати свою роботу, ставши в першу чергу на допомогу українським i польським вiйськам. Вимоги останнього будуть задовольнятися за порозумiнням представникiв вiд обох правительств i переводитися в життя представниками українського уряду.

Велика i вiдповiдальна робота чекає тебе. Ти входиш як рiвний з рiвними, в сем’ю народiв свiту, але мiць державна i нацiональна полягає тiльки в iстнуванню мiцної духом i дисциплiнованої армiї, а через це наказую приготовитися до мобiлiзацiї, про що буде оголошено окремо.

Покликанi до вiйська сини українського народу будуть справжнiми вартовими нашої держави i вольности.

Армiя вижине ворога з нашого краю i цим дасть можливiсть в найкорочiм часi скликати народне представництво — Парлямент, який i вiзьме керування справами Республiки до своїх рук i накреслить тi шляхи, по яким в майбутньому має розвиватися життя вiльного народу.

Всi як один чоловiк — до роботи, а через це я категорично вимагаю вiд всiх громадян УНР слухняности українськiй владi i виконання всiх її наказiв, попереджуючи, що буду провадити визвольну боротьбу до кiнця, поки не буде звiльнений вiд ворогiв весь простiр України, поки Українська Народня Республiка не буде самостiйною, i український нарiд не буде вiльним i незалежним.

Я закликаю всiх громадян до працi для блага нашої Батькiвщини, перемоги i здiйснення наших державних iдеалiв.

Наказ Директорiї про змiни в керiвництвi Мiнiстерства пошт та телеграфу

Директорiї Української Народньої Республiки

Звiльняється: Керуючий Мiнiстерством Пошт та Телеграфу п.Паливода з займаємої посади за неприбуттям до працi.

Призначається: Товарищ Мiнiстра Преси та Пропаганди п. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт та Телеграфу з звiльненням з попередньої посади.

Наказ Директорiї УНР про призначення комiсара в мiсцевостях, що звiльняються, та його помiчникiв

Директорiї Української Народньої Республiки

I) Б.Голова Української Дипльоматичної Мiсiї в Швецiї Кость Лоський — Головним Комiсаром Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї;

II) Начальник Юрисконсульського Вiддiлу Мiнiстерства Юстицiї Всеволод Дмитрiїв — Помiшником Головного Комiсара по адмiнiстрацiйних i судових справах з залишенням на займаємiй посадi.

III) Iнженер Годило-Годлевський — Помiшником Головного Комiсара по справам комунiкацiї.

Наказ Директорiї УНР про призначення в Мiнiстерствi народного господарства

Директорiї Української Народньої Республiки

В.о. директора департаменту палива i металiв Мiнiстерства Народнього Господарства Федiр Лисенко затверджується на зазначенiй посадi з 1 жовтня 1919 року.

Наказ Директорiї УНР щодо повноважень на ведення переговорiв у державах Антанти

Директорiї Української Народньої Республiки

Доручається п. Артему Галiповi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами вiдносно вступу України як рiвнорядного члена до сiм’ї Держав Свiта й одержання пiддержки матерiальної, техничної та фiнансової.

Доручається п. полковниковi Грицьку Лисенковi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами згiдно одержаних їм вказiвок.

Телеграма С. Петлюри Військовому Міністру В.Сальському щодо конкретних заходів по зміцненню армії

Кам’янець-Под. Військовому міністру Сальському

I) Вжити всіх заходів до розгортання і заосмотрення дівізії полковника Удовиченка. Дівізія в найкоротчий термін повинна бути наповнена і належним чином заосмотрена. Праця запасової бригади і дівізії повинна провадитись якнайінтенсивніше.

II) Почати підготовчу працю по мобілізації певних річників до війська в першу чергу на Київщині, Херсонщині і Поділлю в міру дальшого пересування наших військ наперед, одночасно почати підготовчу працю в справі мобілізації до нашої армії на Волині і Поділлю.

III) Звернути увагу на організацію військової жандармерії.

IV) Заготовити відповідні відозви і літературу для поширення серед людности нашим військом в міру посування його наперед.

і V) Подбати про організацію органів постачання і заготовку харчу і фуража для війська. Ч. 232.

Телеграма С. Петлюри міністрам УНР А. Лівицькому, Шадлуну та І. Огієнку в зв’язку з поверненням української влади за Збруч

Кам’янець-Поділ. Міністрам Лівицькому, Шадлуну і Огієнку

В зв’язку з ходом наших переговорів з Урядом Річі Посполитої Польської пропоную міністру Шадлуну яко заступнику Прем’єр-Міністра Мазепи: 1) звернути увагу на необхідність збільшення праці в державній експедиції по заготовленню державних знаків, 2) подбати про організацію цивільної влади і инших установ на Київщині і Поділлю в частині, занятій польським військом, 3) подбати про підготовлення адміністрації УНР в тих частинах Волиння та Поділля, які заняті нині польським військом і адмініструються польським урядом і од яких ця влада буде перебиратися нами в міру організації нашої влади в порозумінню з польським урядом. Аналогичні міри повинен вжити і Міністр юстиції, 4) в зв’язку з цим прошу звернути увагу на телеграму ч..., підписану Михайловим, 5) в зв’язку з моєю телеграмою на ім’я Воєнміністра від сього числа прошу коордінувати роботу Міністерства Народнього господарства з роботою Інтендатури, маючи на увазі армію Омеляновича-Павленко, 6) звернути особливу увагу на підготовчі міри по організації влади згідно п.п. 2 і 3, а також в справі відновлення органів самоврядування, 7) запропонувати МІНОСВІТИ розробити плян для учительських з’їздів як в місцевостях, зайнятих польським військом, так і в инших частинах УКРАЇНИ в зв’язку з новою намічающеюся сітуацією і приходом туди нашої влади, а також з одержання(м) (з)за кордону великої кількості шкільних книжок, 8) скласти офіціяльний короткий комунікат про намічений плян відновлення державних апаратів для уміщення в пресі. Міністра фінансів викликаю з-за кордону для праці в Міністерстві, а також закликаю инших діячів повернутися на батьківщину для державної роботи. В зв’язку з попереднім робота Головноуповноваженого Міністра ОГІЄНКА мусить бути зужено у мірі відновлення праці центральних установ ліквідуватися.

Наказ Директорiї УНР щодо змiни формулювання звiльнення керуючого Мiнiстерством пошт i телеграфу

Директорiї Української Народньої Республiки

В змiну наказу вiд 22 квiтня 1920 року про звiльнення Керуючого Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п.Паливоди з займаємої посади за неприбуття до працi, рахувати — Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливода звiльняється з займаємої посади згiдно проханню.

Наказ Директорії УНР про зміни в складі уряду

Директорії Української Народньої Республіки

а) Міністр Внутрішніх Справ Ісаак Мазепа, згідно проханню, з посади Міністра Внутрішніх Справ з залишенням Головою Ради Народніх Міністрів.

б) Товариш Міністра Внутрішніх Справ Христюк з посади Товариша Міністра.

а) Михайло Білінський Міністром Внутрішніх Справ.

б) Генрік Юзефський Товаришем Міністра Внутрішніх Справ.

Міністр Земельних Справ Микола Ковалевський, згідно проханню, з посади Міністра з 15 листопада 1919 року.

Станіслав Стемповський — Міністром Земельних Справ.

Інженер Пилип Пилипчук призначається Товаришом Міністра Шляхів з дорученням керувати Міністерством Шляхів.

Товаришу Міністра Народньої Освіти Холодному доручається керування Міністерством Народньої Освіти.

Наказ Голови Директорiї УНР С. Петлюри про затвердження професора I. Огiєнка ректором Кам’янець-Подiльського державного українського унiверситету

Голови Директорiї Української Народньої Республiки

Про затвердження проф. Iв. Огiєнка Ректором Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету

Екстраординарний Професор Iван Iванович Огiєнко затверджується на посадi Ректора Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету згiдно обранню Професорської Ради на чотири роки по 1 липня 1924 року.

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

Помiшник Головного Комiсара Уряду УНР по справах комунiкацiї в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї, iнженер Годило-Годлевський з посади Помiшника Комiсара.

В. об. Директора Департаменту Нового Будiвництва Мiнiстерства шляхiв iнженер Iлiя Добронiченко — Помiшником Головного Комiсара Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї.

Службова записка С. Петлюри начальнику канцелярiї Директорiї УНР М. Мироновичу про зустрiч з Державним секретарем

Прошу звернутися до п. Державного секретаря, аби завтра (13) Вiн прибув до мене для доклада (о 1-й год.) i принiс з собою писану справку про Законопроекти, внесенi на Раду Мiнiстрiв, а нею не розгляненi з вказiвкою, коли саме такi Законопроекти було внесено належним мiнiстром.

Наказ Директорiї УНР про призначення полковника Кудрявцева помiчником Вiйськового Мiнiстра

Директорiї Української Народньої Республiки

Був. Начальник 9-ої Залiзничої Дiвiзiї Полковник Кудрявцев — Помiшником Вiйськового Мiнiстра.

Вiйськовий Мiнiстр Генштабу полковник Сальський

Подяка С. Петлюри Головi Дипломатичної Мiсiї УНР у Польщi А. Лiвицькому за пiдготовку українсько-польської угоди

Сiм мiсяцiв тому назад Правительством Республiки була вислана до Польщi українська дипльоматична мiсiя з метою заключення миру.

Доручаючи Вам тяжку i вiдповiдну працю по керуванню мiсiєю, Правительство сподiвалося, що Ви своїм тактом i державним умiнням зумiєте дати певний напрямок роботi мiсiї, як того вимагають iнтереси України, i доведете переговори до бажаного кiнця.

Ваша праця на чолi мiсiї проходила при найтягчих полiтичних обставинах державного життя України. Тяжке становище нашої армiї на фронтi в м. листопадi в зв’язку з переходом галицької армiї на бiк нашого ворога ген. Деникина i зруйновання нашого центрального державного апарату дуже ускладняли роботу керуємої Вами мiсiї.

Однако ж, завдяки Вашому такту, витриманости та глубокої вiри в державно-творчi сили нашого народу, Ви безупинно провадили свою тяжку роботу, не дивлячися на те зневiр’я та слабодухiсть, якi запанували було серед деяких несталих кругiв громадянства як на самiй Українi, так i за кордоном. I нарештi Ваша праця привела до бажаного кiнця. Україна визнана яко суверенна держава з боку Рiчi Посполитої Польської, i мiж обома Республiками заключенi полiтична i вiйськова конвенцiї, якi дають нам грунт для скрiплення нашої державности i консолiдацiї всiх наших творчих нацiональних сил для блага нашої Республiки.

Я певен, що досягненi нашою мiсiєю в Польщi здобутки будуть вписанi в iсторiю як сторiнка нової ери нашого справдi реального державного життя.

З приводу закiнчення поставлених мiсiї завдань маю приємнiсть висловити вiд iмени Республiки Вам, шановний Андрiй Миколаєвич, а також i Вашим найближчим спiвробiтникам по мiсiї — Заступнику Голови п.Михайлову, радникам: п.Понятенку, п.Ржепецькому, п.Лукашевичу, п.Карпинському i головi вiйськової секцiї мiсiї генерал-поручнику Зелiнському, як i всiм спiвробiтникам Вашим по мiсiї — найщирiшу подяку за всю Вашу працю за весь минулий час, а разом з тим i висловити мою певнiсть, що Ви i надалi будете брати дiяльну участь в одповiдальнiй державнiй працi.

Iменем Української Народньої Республiки Голова Директорiї

Посвiдчив: Керуючий Справами Директорiї Миронович (в.р.).

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посад членiв Уряду

1. Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсаак Мазепа з посади Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Юстицiї i Керуючий Мiнiстерством Закордонних Справ Андрiй Лiвицький з посад — заступника Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв, Мiнiстра Юстицiї i Керуючого Мiнiстерством Закордонних Справ.

3. Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Михайло Бiлiнський з посади Мiнiстра Внутрiшнiх Справ.

4. Мiнiстр Фiнансiв Борис Мартос з посади Мiнiстра Фiнансiв.

5. Мiнiстр Народнього Господарства Микола Шадлун з посади Мiнiстра Народнього Господарства.

6. Мiнiстр Iсповiдань Iван Огiєнко з посади Мiнiстра Iсповiдань.

7. Мiнiстр Земельних Справ Станiслав Стемпковський з посади Мiнiстра Земельних Справ.

8. Вiйськовий Мiнiстр Полковник Сальський з посади Вiйськового Мiнiстра.

9. Керуючий Мiнiстерством Шляхiв iнженер Сергiй Тимошенко з посади Керуючого Мiнiстерством Шляхiв.

10. Мiнiстр Пошт i Телеграфу Iларiон Косенко з посади Мiнiстра Пошт i Телеграфу.

11. Мiнiстр Працi Осип Безпалко з посади Мiнiстра Працi.

12. Мiнiстр Єврейських Справ Пiнхас Красний з посади Мiнiстра Єврейських Справ.

13. Державний Секретар Шрамченко з посади Державного Секретаря.

14. Держав. Контрольор Кабачков з посади Державного Контрольора*.

Оригiнал. Машинопис. Пункт 14 викреслений рукою С.Петлюри.

Наказ Директорiї УНР про призначення членiв Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

1. Вячеслав Прокопович — Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Олександр Салiковський — Мiнiстром Внутрiшнiх Справ.

3. Iнженер Сергiй Тимошенко — Мiнiстром Шляхiв.

4. Приват-доцент Київського Українського Державного Унiверситету Евген Архипенко — Мiнiстром Народнього Господарства з залишенням на посадi Приват-доцента.

5. Полковник Володимир Сальський — Вiйськовим Мiнiстром.

6. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт i Телеграфу.

7. Станiслав Стемпковський — Мiнiстром Земельних Справ.

9. Андрiй Нiковський — Мiнiстром Закордонних Справ.

Наказ Директорії УНР про призначення А. Лівицького Міністром юстиції і заступником Голови Ради Народних Міністрів

Директорії Української Народньої Республіки

Андрій Лівицький — Міністром юстиції і Заступником Голови Ради Народніх Міністрів