Wyżyna Naddnieprzańska - wyżyna, znajdująca się w środkowej części Ukrainy, między środkowym biegiem Dniepru i Bohu.

Powierzchnia wyżyny jest pagórkowata (do 323 m n.p.m.) i rozczłonkowana głębokimi dolinami rzek Siniucha, Ingulec, Roś. Na wschodzie opada stromym i wysokim (do ok. 100 m) progiem ku dolinie Dniepru.

Klimat umiarkowany ciepły, na południu - suchy. Występują tutaj duże złoża rud żelaza oraz węgla brunatnego.


Придніпровська височина — височина на південному сході Європейської рівнини. Займає межиріччя середнього плину Дніпра й Південного Бугу, у межах Житомирської, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської й Дніпропетровської областей.

На півночі височина невисоким уступом переходить у Поліську низовину, на заході межує із Волинсько-Подільською височиною, на півдні прилягає до Причорноморської низовини. Східна межа височини із Придніпровською низовиною проходить по крутому правому схилу долини Дніпра. Придніпровська височина лежить у межах розповсюдження кристалічних порід Українського кристалічного щита й простирається з північно-заходу на південний схід.

Характер поверхні кристалічних порід визначає головні риси гіпсометрії Придніпровської височини й особливо ландшафтів окремих його частин. Височина являє собою підняття типу плато, що поступово знижується в південно-східному й східному напрямках. Середня висота її 220-240 м у північно-західній частині й 150-180 м на сході й південно-сході. Найбільша висота - 323 м (на північно-заході). Для Придніпровської височини в цілому характерне чергування пласких вододілів із глибокими річковими долинами й балками. Вододіли середньої частини височини широкі, зрідка розчленовані балками з пологими схилами. З наближенням до Дніпра, а також до Південного Бугу вододіли звужуються й мають вид увалів із пласкою поверхнею. Значно збільшується кількість балок і ярів. Ярово-балкова мережа особливо розвинена на правобережжі Дніпра (на ділянці між Києвом і Дніпропетровськом). Поверхня височини густо розчленована долинами Південного Бугу, Собі, Синюхи, Гірського Тикича, Росі, Інгулу, Інгульця, Саксагані й інших річок. Більшість долин має 3-4 чітко виражені тераси. Характерною рисою рік у межах височини є наявність порогів і бистрин, утворення яких пов'язане з виходами кристалічних порід. Глибина врізу долин досягає 80-90 м. Поширені також залишкові прохідні долини глибиною 15-40 м (іноді до 50 м). Зустрічаються й інші форми рельєфу — зсуви, конуси. Найбільше їх на правому схилі Дніпра. Своєрідною будовою в межах Придніпровської височини виділяються Канівські гори, де внаслідок великої різниці відносних висот глибокого й густого розчленовування ярами й балками, поверхня має вигляд ерозійних гір.